Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 грудня 2019 року

у справі № 601/1304/15-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо відповідальності за шкоду, завдану джерелу підвищеної небезпеки через необережність потерпілого

Фабула справи: ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» звернулося з позовом до суду, посилаючись на те, що товариство та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування транспортного засобу, згідно якого було застраховано автомобіль SUZUKI SX4.

25 березня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода). Повна вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок пошкоджень у результаті ДТП склала 17 671,50 грн і була повністю відшкодована страховиком, що підтверджується платіжними дорученнями.

У порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 17 671,50 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» про визнання договору страхування недійсним, посилаючись на те, що підпис у графі «Страхувальник» п. 13 договору комплексного добровільного страхування наземного транспортного засобу не належить ОСОБА_2 та підпис у графі «Страховик» не належить ОСОБА_3.

Рішенням районного суду, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні вищевказаних позовів відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» зазначає, що суд першої інстанції та апеляційної інстанції не правильно застосував норми ЦК України та судову практику, що стосуються предмета позову.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Верховний Суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди визначено ЦК України.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виключається внаслідок непереборної сили та умислу потерпілого.

Безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності без вини є дія непереборної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.

Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Висновки: необережність потерпілого (пішохода) не є підставою для покладення на нього відповідальності за шкоду, завдану джерелу підвищеної небезпеки. Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Ключові слова: необережність пішохода, страхові правовідносини, вартість ремонту автомобіля