Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 грудня 2019 року
у справі № 297/2837/17
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості відступу від засади рівності часток подружжя у зв'язку з проживанням дитини з одним із подружжя
Фабула справи: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, поділ майна подружжя та визначення права власності на частину нерухомого майна.
Рішенням районного суду позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5, в твердій грошовій сумі по 1000 грн щомісячно, на кожну дитину.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частини квартири.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що малолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач не дбає про матеріальне забезпечення своєї сім`ї, ухиляється від участі в утримання своїх дітей. Спільне проживання з відповідачем є неможливим, оскільки він веде аморальний спосіб життя та застосовує до позивача фізичне насильство.
Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1,5 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна квартира була придбана подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, обґрунтовано виходили із того, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України відсутні.
Висновки: проживання дітей з позивачем само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.
Ключові слова: допомога на утримання дітей, припинення шлюбних відносин, поділ власності подружжя
