Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17
Господарська юрисдикція
Щодо правомірності набуття майна в період дії заборони відчуження майна, встановленої судом
Фабула справи: ТОВ «Алта» звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в області, ДП «Сетам», приватного нотаріуса міського територіального округу, приватного підприємства «Фудстар» (далі - ПП «Фудстар»), третя особа - ПАТ «ВТБ Банк», про визнання електронних торгів за лотом недійсними; скасування рішення приватного нотаріуса міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позивач посилався на те, що оскаржувані електронні торги проведені з порушенням приписів Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок), та всупереч ухвалі районного суду у справі про накладення заборони відчуження нежитлового приміщення площею 723,8 кв. м., зареєстрованого за ТОВ «Алта».
Суди розглядали справу неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ПП «Фудстар» стверджує, що вчинення виконавчих дій відкладалося з метою недопущення порушення прав учасників виконавчого провадження у зв`язку з постановленням районним судом ухвали про накладення заборони на реалізацію нежитлового приміщення, яке було предметом оскаржуваних електронних торгів.
Правова позиція Верховного Суду: судове рішення є обов'язковим до виконання; обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 129-1 Конституції України).
Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні.
Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Крім того, заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.
Висновки: оскільки суди не встановили, що заборона відчуження нежитлового приміщення, накладена судом ухвалою в іншій справі, була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як і не встановили, що ПП «Фудстар» знало чи мало знати про заборону відчуження, то така заборона не може бути протиставлена цьому підприємству, адже його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), то вона презюмується.
Ключові слова: продаж майна на електронних торгах, добросовісність набувача майна, примусовий продаж майна боржника, накладення заборони відчуження майна, оскарження процедурних порушень при здійсненні електронних торгів
