Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 31 жовтня 2019 року

у справі № 760/20787/18

Цивільна юрисдикція

Щодо оприлюднення імені підозрюваної чи обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), в якому просив визнати інформацію такою, що порушує немайнові права на використання імені та недоторканність ділової репутації, зобов`язати НАБУ видалити зі свого офіційного сайту статтю з інформацією; заборонити НАБУ публікувати інформацію про кримінальні провадження із зазначенням імені ОСОБА_1 за відсутності обвинувального вироку суду стосовно нього, який набрав законної сили.

Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову. Постановою апеляційного суду скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Визнано всю інформацію, яка міститься у статті такою, що порушує право ОСОБА_1 на використання імені. Зобов`язано НАБУ видалити зі свого офіційного сайту статтю.

Мотивація касаційної скарги: НАБУ вважає, що апеляційний суд не врахував, що позивач є публічною особою, народним депутатом України, використання його імені було пов'язано з його депутатською діяльністю. Положеннями ст. 29 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Правова позиція Верховного Суду: ч. 4 ст. 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із ч. 3 ст. 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання положення ч. 4 ст. 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Більше того, ч. 7 ст. 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від мандату народного депутата України у 2016 році, на час розслідування не займає посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та не займається політичною діяльністю, а спірну публікацію розміщено на офіційному сайті НАБУ у травні 2018 року.

Водночас предмет позову у цій справі не стосується захисту персональних даних, а стосується захисту немайнового права на використання імені, яке порушено внаслідок недотримання відповідачем встановленої ч. 4 ст. 296 ЦК України заборони законодавця не використовувати ім'я особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї.

Разом із тим згадана стаття щодо ОСОБА_1 пов`язана не з його приватним життям як публічної особи, не з його діяльністю як народного депутата України чи з його політичною діяльністю загалом, а стосується порушення презумпції невинуватості (ст. 6 Конвенції) при відсутності обвинувачення, що є порушенням права на приватне і сімейне життя (ст. 8 Конвенції).

З огляду на положення ст. 32 Конституції України необхідно розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у ст. 270 ЦК України, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканність якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо така інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.

Висновки: предметом позову у цій справі є захист особистого немайнового права на використання імені, яке охороняється відповідно до ч. 4 ст. 296 ЦК України. При цьому порушення прямої законодавчої заборони на використання імені підозрюваної чи обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї не може тлумачитись як критика у засобах масової інформації чи висвітлення її слів та вчинків.

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що зазначення імені позивача у публікації на офіційному сайті відповідача до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього є прямим порушенням положення ч. 4 ст. 296 ЦК України незалежно від того, чи є така особа публічною або не має статусу публічної особи.

Ключові слова: втручання в приватне життя, право на повагу до честі і гідності, публікація інформації про хід розслідування злочину, розповсюдження інформації про особу підозрюваного, порядок інформування суспільства про здійснювані кримінальні розслідування, межа допустимої критики стосовно політичного діяча