Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 червня 2018 року
у справі № 760/11440/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо встановлення більшого відсотка втрати працездатності як підстави для отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги
Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, міського військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов’язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до ст. 16 Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов’язків військової служби на підставі Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі - Порядок № 975), однак відповідачем у її виплаті відмовлено.
Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлено інвалідність III групи під час первинного огляду з 04 листопада 2014 року. Вищу (II групу) інвалідності встановлено під час повторного огляду 16 листопада 2016 року, тобто понад два роки після первинного встановлення інвалідності.
Постановою апеляційного суду постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи; зобов’язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Мотивація касаційної скарги: Міністерство оборони України вказало, що II групу інвалідності встановлено понад два роки після первинного встановлення інвалідності, відтак, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення вищої групи інвалідності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Згідно з п. 4 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобовязаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.
Положення ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а ст. 163 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами.
На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст.ст. 16, 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно з п.12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобовязаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобовязаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до ч.2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16.
Висновки: що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобовязаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має права на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Ключові слова: захист прав військовослужбовців, спори про соціальні виплати
