Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 вересня 2019 року
у справі № 1527/632/12
Адміністративна юрисдикція
Щодо процедури передачі земельних ділянок у власність громадянам, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів
Фабула справи: районна адміністрація міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет міської ради, Комунальне підприємство «ЖСК «Пересипський», в якому просила зобов`язати відповідача провести демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу, що розташований на території будинку. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, що розташована на прибудинковій території житлового будинку для зведення на ній металевого гаражу. Позивачем у межах визначених законом повноважень було видано розпорядження, яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самовільно встановлений металевий гараж в десятиденний термін, втім розпорядчий акт органу місцевого самоврядування залишений без виконання, що зумовило звернення з даним позовом до суду.
Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову районного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка на якій зведено металевий гараж знаходилась у ВАТ «Елакс» на праві постійного користування, яким власне і надано ОСОБА_1 згоду на встановлення металевого гаражу на прибудинковій території житлового будинку. Також позивач зазначила, що спірний об`єкт був збудований ще у 2009 році, однак при передачі земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади про це безпідставно не зазначено у акті приймання-передачі, що на думку заявника дало змогу органу місцевого самоврядування встановити факт самочинного будівництва.
Правова позиція Верховного Суду: Закон України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2780-XII) визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
Відповідно до положень ст. 5 Закону № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.
Ст. 7 Закону № 2780-ХІІ передбачено, що державне регулювання у сфері містобудування здійснюється ВРУ, КМУ, ВР та Радою Міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Визначений ст. 118 ЗК України порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачає наступний алгоритм дій щодо вирішення питання питань передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян:
- подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність, до якого, у разі якщо бажана земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи, долається погодження землекористувача;
- отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
- після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;
- здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
- подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №280/97-ВР) передача земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів оформлюється рішенням органу місцевого самоврядування.
Висновки: у будь-якому випадку, навіть за наявності рішення землекористувача про передачу земельної ділянки під забудову, земельним законодавством встановлена чітка процедура передачі земельних ділянок у власність громадянам, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів, яка передбачає, що рішення з земельних питань приймається органом місцевого самоврядування за дотриманням встановленої законодавсством процедури.
Ключові слова: дозвільні документи на встановлення гаражу, адміністративне правопорушення, акт приймання-передачі до комунальної власності
