Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2019 року
у справі № 319/841/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України
Фабула справи: вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, і засуджено за ч. 1 ст. 382 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконання, без поважних причин у встановлені вказаним судовим рішенням дні та часи, умисно створювала штучні перешкоди її колишньому чоловіку ОСОБА _3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 в присутності державного виконавця відмовилась надати йому дитину для спілкування та організації спільного літнього відпочинку протягом двох тижнів у літній період.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_2 вказує, що в результаті розгляду кримінального провадження не було доведено ні конкретного моменту вчинення злочину ні наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на невиконання рішення суду. Крім того, місцевий суд ухвалив вирок всупереч положенням кримінального процесуального закону, оскільки таке рішення було ухвалено за закритим кримінальним провадженням. Також, на думку захисника, в ході судового розгляду кримінального провадження було незаконно змінено обвинувачення, та безпідставно визнано потерпілим колишнього чоловіка засудженої, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є злочином із формальним складом.
Правова позиція Верховного Суду: об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акту - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.
Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
Висновки: злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов`язаною рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх вчинення, тобто об`єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Ключові слова: злочини проти правосуддя, обов’язковість рішення суду
