Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 листопада 2018 року
у справі № 910/1339/18
Господарська юрисдикція
Щодо правомірності вимоги Антимонопольного комітету України про надання інформації щодо телефонних номерів, роздруківки щодо вхідних та вихідних дзвінків
Фабула справи: Товариство подало позов до АМКУ про визнання недійсним рішення. Позов було обґрунтовано тим, що дії позивача, кваліфіковані відповідачем як порушення приписів п. 13 ст. 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації ( інформації щодо телефонних номерів, роздруківки щодо вхідних та вихідних дзвінків із зазначенням: дати, часу, номеру телефону, з якого здійснювалася з'єднання (дзвінок), тривалості розмови та ін.) відповідачу у встановлений останнім строк, не можуть вважатися правопорушенням, оскільки виконання таких вимог суперечить приписам правових норм у частині дотримання прав і свобод людини та громадянина в державі, що призвело до прийняття АМК рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", є підставою для визнання такого рішення недійсним. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: АМКУ вказує, що направляючи Товариству вимогу про надання інформації, АМК діяв у межах закону; норми ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" про витребування інформації мають спеціальний характер; згадана вимога направляється АМК у зв'язку зі здійсненням ним своїх повноважень; дії АМК відповідали ст. 31 і 32 Конституції України, ст. 8 Конвенції.
Правова позиція Верховного Суду: підставами для визнання недійсними рішень органів АМКУ, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до ЗУ "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про захист економічної конкуренції").
Згідно зі ст. 31 Конституції України (на яку посилалися суди) кожному гарантується, зокрема, таємниця телефонних розмов; винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
При цьому поза увагою судів залишилося те, що (як вбачається із з'ясованого ними змісту Вимоги) АМК витребувалася у Товариства інформація тільки щодо типу з'єднання, дати, часу та тривалості з'єднання абонентів телефонного зв'язку, і згадана вимога ніяк не стосувалася, власне, змісту телефонних розмов абонентів телефонного зв'язку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України (на яку суди також посилалися) ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 (у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України) збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя; таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічному добробуту та прав людини.
У даному разі, як випливає із встановлених у справі обставин, АМК вимагав у Товариства інформацію на підставі закону (зазначеної ст. 221 та інших Закону України "Про Антимонопольний комітет України") у зв'язку з виконанням покладених на АМК завдань, а саме розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій) та з метою забезпечення державного захисту економічної конкуренції, і така вимога являє собою узгоджене з Конституцією України втручання в особисте життя в інтересах економічного добробуту, оскільки однією з передумов цього останнього є підтримання державою в особі АМК належного рівня економічної конкуренції у господарській діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про телекомунікації" оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, в тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Це загальне правило, на яке обґрунтовано послалися попередні судові інстанції. Проте ними не враховано, що: частиною третьою тієї ж статті встановлено й виняток з нього, а саме: інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватися у випадках і в порядку, визначених законом (без згоди споживача); саме такі випадки і порядок у даному разі визначено наведеними в цій постанові нормами Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Викладене не спростовується посиланням судів на статтю 8 Конвенції, яка передбачає право людини на повагу до приватного життя та умови, за яких втручання у приватне життя є виправданим, серед яких, зокрема: законна підстава, законна ціль (мета) та додаткова умова, за якою втручання має бути необхідним у демократичному суспільстві.
Висновки: в даному разі дії АМК щодо направлення Вимоги узгоджувалися з відповідними положеннями Конвенції, оскільки мали законну підставу (у вигляді наведених у цій постанові положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), законну ціль (мету) - забезпечення розгляду АМК справи, спрямованої на захист економічної конкуренції у господарських відносинах, і відповідне втручання було необхідним, оскільки виправдовувалося загальносуспільними потребами у запобіганні, виявленні та припиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції і зумовлювалися неможливістю для АМК в інший законний спосіб отримати необхідну для здійснення його повноважень інформацію.
