Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 вересня 2019 року
у справі № 815/724/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки до завершення забудовником процедури оформлення права на таку земельну ділянку
Фабула справи: прокурор звернувся до суду з позовом до Управління архітектури та містобудування міської ради, треті особи - Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України, ТОВ "Біном-СТ", про визнання протиправними дії щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, скасування містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки.
Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дії Управління архітектури та містобудування міської ради по наданню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є протиправними, а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, надані Управлінням архітектури та містобудування міської ради є необґрунтованими та незаконними.
Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку прокурор в адміністративному позові належним чином не визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, і не навів належного обґрунтування необхідності захисту інтересів держави. Позивач не обґрунтував, як саме оскаржувані дії Управління архітектури та містобудування міської ради по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та самі містобудівні умови та обмеження порушують інтереси держави та про які саме інтереси йдеться. Крім того, апеляційним судом вказано, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не мають ознак акта управління, який є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч. 2 ст.17 КАС України, оскільки, фактично не встановлює, змінює, припиняє (скасовує) правові норми, не призводить до виникнення будь-яких прав і обов`язків, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що незаконна видача містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки порушує правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямованих на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що, в цілому, суперечить державній політиці в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави та територіальної громади міста. Вказує, що зазначені обставини відповідно до ст. 121 Конституції України, що діяла на момент звернення прокурора до суду, покладають на органи прокуратури обов’язок представництва інтересів держави в суді. Також в касаційній скарзі вказано про помилковість твердження суду апеляційної інстанції, що спірний документ не породжує ніяких правовідносин, прав та обов`язків.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; реєстрація права власності на об’єкт містобудування.
Ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Згідно п. 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об’єкта будівництва.
Таким чином, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, який приймається уповноваженим державою органом за результатом розгляду заяви, або за наявності підстав приймається рішення про відмову у їх наданні. Також зазначений документ є підставою для розроблення та затвердження проекту будівництва та однією з підстав отримання подальших дозвільних документів на проведення будівництва.
Судом першої інстанції встановлено, що за заявою Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України та TOB "Біном-СТ" Управлінням архітектури та містобудування міської ради видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки.
В п. 5 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки вказано, що документом, що підтверджує право власності або користування земельної ділянки є рішення виконавчого комітету міської ради.
Водночас, суд першої інстанції вірно вказано, що докази про право власності чи права користування у розумінні приписів ЗК України в матеріалах справи відсутні та для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви в Управління архітектури та містобудування міської ради замовником не надавались.
Висновки: факт порушення вимог чинного законодавства ґрунтується на відсутності у забудовника права на земельну ділянку, так як не завершено законодавчо встановлену процедуру оформлення права на земельну ділянку.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управлінням архітектури та містобудування міської ради в порушення законодавчих вимог здійснено видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки до заяви на видачу останніх додано не належний документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою, адже рішенням виконавчого комітету міської ради визначалось призначення відведеної земельної ділянки - для будівництва прикордонної застави, та дане рішення не є документом про право власності (користування) земельною ділянкою.
Ключові слова: процедура будівництва багатоквартирного житлового будинку, способи підтвердження права власності на земельну ділянку, відведення земельної ділянки під забудову, проектна документація на будівництво
