Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 вересня 2019 року

у справі № 642/8107/І1-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо поділу спільного майна, відчуженого без згоди одного із подружжя

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила: встановити факт її проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнати спільною сумісною власністю подружжя майно: автомобіль, квартиру, приміщення; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину наведеного майна; стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру. Ухвалою апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено. Рішення суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що відмовляючи в стягненні компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, суд не дав жодної правової тому факту, що спірний автомобіль було відчужено відповідачем в період розгляду справи про поділ майна, без згоди позивача, кошти, отримані від відчуження транспортного засобу не були поділені між подружжям.

Правова позиція Верховного Суду: вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У ході судового розгляду судами було встановлено, що до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 у власності мав автомобіль Hyundai Accent, за рахунок коштів отриманих від продажу якого ним було придбано спірний транспортний засіб. Разом із тим, суд не зазначив, якими саме доказами це підтверджено.

Відмовляючи у стягненні компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, суд виходив із того, що спірний автомобіль було відчужено подружжям у період знаходження їх у шлюбі. Належних та допустимих доказів з приводу того, що спірний автомобіль було продано відповідачем без згоди позивача та, що відповідач діяв не в інтересах сім`ї суду надано не було, тому поділу даний автомобіль не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

У справі, яка переглядається, встановлено, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду, що набрало законної сили 17 листопада 2014 року, яким установлено, що відносини притаманні подружжю сторони не підтримують з осені 2013 року. Відчуження ОСОБА_2 спірного автомобіля відбулось 30 вересня 2014 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 давала згоду на відчуження спірного транспортного засобу.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Висновки: за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке отримане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Зважаючи на те, що спірний автомобіль відчужено та перебуває у власності третіх осіб, тому до складу спільної сумісної власності входять кошти, одержані від його відчуження, а не сам транспортний засіб.

Ключові слова: режим майна подружжя, правові наслідки розірвання шлюбу, виділення частки, право на частку майна, компенсація вартості частини спільного майна