Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 серпня 2019 року

у справі № 620/4218/18

Адміністративна юрисдикція

Щодо права звільнених з військової служби військовослужбовців на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини, у якій просив:

• визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
• зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Окружним адміністративним судом відкрито провадження у цій справі. На підставі подання судді окружного адміністративного суду ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відкрито провадження у зразковій адміністративній справі.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задоволено.

Мотивація апеляційної скарги: військова частина зазначає, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена в разі наявності відповідного права на відпустку. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Водночас військова частина зауважує, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду, а тому відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу позовну заяву необхідно було залишити без розгляду.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 16-2 Закону України № 504/96-ВР “Про відпустки” учасникам бойових дій надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені ч.ч. 1, 6 та 12 цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених ч. 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені п.п. 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Водночас Законом України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач, як учасник бойових дій, набув за період проходження ним військової служби. Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів:

1. безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;
2. грошова компенсація відпустки особі.

Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 8 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16-2 Закону України № 504/96-ВР «Про відпустки».

Висновки: у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України “Про відпустки” та п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю.

Ключові слова: соціальний захист учасників бойових дій, пільги учасникам бойових дій, право на виплати, невиплата грошового забезпечення, право військовослужбовців на відпустку, компенсація за невикористану відпустку, порушення законодавства про оплату праці, застосування позовної давності

Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця