Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 25 квітня 2019 року

у справі № 163/353/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо значення спрямованості умислу при відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого

Фабула справи: суд першої інстанції визнав винуватим і засудив ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 без змін.

Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував викладених у скарзі доводів щодо безпідставної перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, не спростував їх. Перекваліфікація дій ОСОБА_3 призвела до призначення невиправдано м'якого покарання.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Висновки: визначальним при вирішенні питання про умисел є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні даними висновків судово-медичної експертизи, судової медико-криміналістичної експертизи, та наданими в судовому засіданні поясненнями експертів, смерть потерпілої настала внаслідок механічної асфіксії від здавлення шиї, яке відбулося однозначно пальцями рук і саме це призвело до смерті останньої. При цьому здавлення шиї відбувалось не менше 3-4 разів.

Ключові слова: суб’єктивна сторона, злочини проти життя та здоров’я, відмежування суміжних складів злочинів, спрямованість умислу при вбивстві