Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 жовтня 2018 року
у справі № 635/8219/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення
Фабула справи: ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до умов кредитного договору.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до умов Кредитного договору задоволено частково. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, визнання пунктів кредитного договору недійсними відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, на рішення суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог ч.2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
- подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою доучасті в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
- пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Апеляційним судом указано, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час і місце розгляду вказаної справи, був обізнаний про дату та час судового розгляду даної справи та особисто брав участь у розгляді справи 12 січня 2017 року, однак своєчасно не скористався правом на оскарження рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, і, зважуючи на положення ч.2 ст.358 ЦПК України, відсутні передбачені законом підстави для задоволення клопотання представника останнього про поновлення строку на подання апеляційної скарги поза межами передбаченого законом строку в один рік з дня складання повного тексту рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказав, що після подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не отримував жодних судових повідомлень, листів чи ухвал суду і, оскільки він не є фахівцем у галузі права і захищає себе самостійно, він не знав про можливість пошуку інформації про рух справи на сайті «Судова влада» або через Єдиний державний реєстр судових рішень. Скаржнику не забезпечено право на судовий захисті та не забезпечено можливість ефективного поновлення його порушеного права, що суперечить вимогам Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з ч.1 ст. 294 ЦПК України в указаній редакції апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
За правилами ч.3 ст. 297 ЦПК України у відповідній редакції апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Згідно вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 7).
Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно п. 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі вимог частини другої статті 358 ЦПК України в чинній редакції, не відповідає принципу верховенства права, Конституції України, зазначеному вище рішенню Конституційного Суду України, а також нормам процесуального права.
Висновки: станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі закон не передбачав обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а пов'язував можливість відкриття апеляційного провадження з оцінкою судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (ч.3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України у відповідній редакції). Крім того, згідно вимог п.3 ч.1 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про відмову у відкритті апеляційного провадження) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Ключові слова: право на оскарження, оскарження ухвал суду, пропуск строку на апеляційне оскарження
