Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 липня 2018 року
у справі № 904/7183/17
Господарська юрисдикція
Про обов’язок споживачів сплачувати за фактично спожиті послуги за відсутності письмово оформленого договору
Фабула справи: ТОВ «Сітісервіс-КР» звернулося до суду з позовом до ФОП Седенко М. А. про стягнення 33260,59 грн заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині здійснення розрахунків за отримані послуги. Рішенням суду першої інстанції в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: апеляційний суд не взяв до уваги вимоги ст. 20 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), на момент подання позовної заяви договір, укладений сторонами у цій справі, був розірваний і після його розірвання відповідач повинен був отримувати від позивача житлово-комунальні послуги як фізична особа; не спростував висновки місцевого суду про припинення договору з позивачем, прийняв рішення про задоволення позовних вимог за відсутності у матеріалах справи доказів здійснення позивачем діяльності та надання позивачем відповідачу послуг, наведених у позовній заяві.
Правова позиція Верховного суду: утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Крім того, ст. 14 цього ж Закону передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін/тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за ст. 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Висновки: споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані йому послуги.