Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 березня 2018 року
у справі № 800/120/14
Адміністративна юрисдикція
Щодо повноважень Верховної Ради україни на звільнення з посади судді Конституційного Суду України
Фабула справи: ОСОБА_11 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконною Постанову № 775-VII у частині дострокового припинення його повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України (далі - КСУ) за порушення присяги судді.
Вищий адміністративний суд України постановою від 11 грудня 2017 року позов задовольнив.
Мотивація апеляційної скарги: ВРУ вказує на помилковість висновків Вищого адміністративного суду України про: відсутність у ВРУ повноважень щодо встановлення факту порушення присяги суддею КСУ; недодержання порядку звільнення позивача, встановленого чинним на час виникнення спірних правовідносин Регламентом КСУ, затвердженим Рішенням цього Суду від 05 березня 1997 року (у новій редакції згідно з Рішенням цього ж Суду від 14 жовтня 2008 року N 34-р/2008; далі - Регламент КСУ); недотримання передбаченої Регламентом ВРУ, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент ВРУ), процедури прийняття оскаржуваної постанови.
Правова позиція Верховного Суду: зі змісту п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 422/96 ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що суддя КСУ звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.
За змістом ст. 216 Регламенту ВРУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ВРУ звільняє з посад, зокрема, суддів КСУ відповідно до ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 23 Закону № 422/96-ВР. Підготовку питань про звільнення з посад суддів КСУ організовує Голова ВРУ, а в разі його відсутності - перший заступник чи заступник Голови ВРУ.
Конституція України наділяла повноваженням звільнення судді той орган, що його обрав або призначив. Аналогічний припис було закріплено й у ст. 23 Закону № 422/96-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин). При цьому ані Конституція України, ані цей Закон не наділяли сам КСУ компетенцією щодо врегулювання процедури звільнення судді. Натомість відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону КСУ приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом.
Не можна погодитися з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що процедуру звільнення судді КСУ визначено параграфом 63 Регламенту КСУ (чинного на час виникнення спірних правовідносин), оскільки цей Регламент є внутрішнім документом КСУ, а не нормативно-правовим актом.
КСУ не є судом у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, випливає також із рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фішер проти Австрії» та «Цумтобель проти Австрії».
За таких обставин цілком виправданим є висновок, що суб'єкт призначення судді КСУ має право застосувати до призначеного ним судді заходи політичної відповідальності в разі встановлення цим суб'єктом призначення ознак невідповідності поведінки такого судді високим вимогам, які пред'являються суспільством до судді КСУ.
Висновки: відсутність рішення Конституційного Суду України щодо звільнення судді Конституційного Суду України не позбавляє можливості Верховну Раду України за наявності відповідних підстав розглянути питання про звільнення судді цього Суду з посади.
Верховна Рада України, яка була наділена повноваженнями щодо призначення суддів Конституційного Суду України у разі встановлення факту порушення суддею Конституційного Суду України присяги мала право на цій підставі звільнити цього суддю з посади.
Ключові слова: наслідки порушення присяги судді, конституційні повноваження Верховної Ради України, дисциплінарна відповідальність суддів