Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 07 серпня 2019 року

у справі № 607/14707/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо допустимості доказів, отриманих оперативним працівником від потерпілого до внесення відомостей в ЄРДР

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те що він з корисливого мотиву, діючи повторно, таємно викрав у приміщенні магазину з шухляди грошові кошти, що належали потерпілому ОСОБА_2, чим завдав останньому матеріальної шкоди.

Апеляційним судом судом вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх належних та допустимих доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення крадіжки грошових коштів з магазину за обставин, встановлених судом першої інстанції, і вичерпані можливості їх одержання.

Мотивація касаційної скарги: прокурор місцевої прокуратури вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з тих підстав, що докази у даному кримінальному провадженні зібрано з порушенням КПК України. Стверджує, що отримання доказів шляхом добровільного надання учасниками кримінального провадження чинним КПК України не заборонено. Відеодиск з записом камер відеоспостереження, який у подальшому було визнано речовим доказом, було вилучено шляхом добровільної передачі потерпілим ОСОБА_2 оперуповноваженому ВІП ВП ГУНП. Прокурор стверджує, що добровільна видача відеозапису потерпілим не є слідчою дією, тобто фактично досудове розслідування до внесення відомостей до ЄРДР не відбувалось. Оперативний працівник поліції, який здійснював виїзд на місце події злочину, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про національну поліцію».

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

За матеріалами кримінального провадження відеодиск з записом з камер відеоспостереження був добровільно виданий потерпілим ОСОБА_2 оперуповноваженому ВІП ВП ГУНП 01 листопада 2017 року о 21.00 год, а відомості про вчинення крадіжки за заявою ОСОБА_2 були внесені до ЄРДР 02 листопада 2017 року.

У даному випадку отримання оперативним працівником відеодиску суперечить вимогам ч.ч.1,2 ст. 41 КПК України, оскільки оперативний працівник у порушення вимог КПК України без доручення слідчого не уповноважений здійснювати процесуальні дії з власної ініціативи, тобто у непередбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Крім того, як вбачається з протоколу огляду місця події в ході огляду було встановлено, що у приміщенні магазину ведеться відеоспостереження, однак при цьому будь-яких записів слідчим не вилучалося та йому не надавалися.

Доводи прокурора про те, що в силу ст. 93 КПК України сторони наділені правом на збирання та надання доказів, а, отже, потерпілий вправі був добровільно видати диск з відеозаписом з камер спостереження магазину, що відповідно не може бути наслідком визнання такого доказу недопустимим, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості, тощо, наділений слідчий, а не оперативний працівник, і лише в рамках кримінального провадження. В даному кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчі дії оперативний працівник поліції проводив до внесення відомостей в ЄРДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КПК України потерпілий наділений правом під час досудового розслідування подавати докази на підтвердження своєї заяви. Виходячи зі змісту даної норми, потерпілий також вправі подавати докази, однак лише в рамках кримінального провадження під час досудового розслідування, що в даному випадку не мало місця.

Не знайшли свого підтвердження й доводи касаційної скарги про те, що добровільна видача відеозапису потерпілим не є слідчою дією, тобто фактично досудове розслідування до внесення відомостей до ЄРДР не відбувалось. Оперативний працівник поліції, який здійснював виїзд на місце події злочину, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про національну поліцію». Так, як вбачається з матеріалів провадження, добровільна видача диску з відеозаписом з камер спостереження магазину була зафіксована оперативним працівником, що суперечить вимогам ст.106 КПК України.

Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Отже, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб'єктом, одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку, належне оформлення джерела фактичних даних.

Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Висновки: здійснення процесуальної дії по збиранню доказів та отримання такого доказу, як відеодиск з записом з камер відеоспостереження магазину, оперативним працівником відбулося поза межами кримінального провадження, тобто до внесення відомостей в ЄРДР, а також до проведення огляду місця події, який проводився слідчим, що підтверджується протоколом огляду місця події. На підставі цього суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що диск відеозапису з камер спостереження магазину, який покладено судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, був отриманий від потерпілого не уповноваженою на те посадовою особою органу досудового розслідування без дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи сторони обвинувачення щодо їх допустимості є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Ключові слова: принцип забезпечення доведеності вини, початок досудового розслідування, порядок збирання доказів, суб’єкти доказування, оцінка доказів, підстави для проведення огляду місця події