Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 липня 2019 року

у справі № 910/23000/17

Господарська юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень Антимонопольного комітету України в справах щодо зловживання монопольним становищем і порушення правил економічної конкуренції

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) щодо визнання недійсним рішення від 08 листопада 2017 року про відмову в розгляді справи за заявою позивача стосовно порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовив.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції та вважає, що спір про визнання недійсним рішення Комітету підлягає вирішенню судами адміністративної юрисдикції.

Правова позиція Верховного Суду: положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній станом на день звернення позивача з позовом) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Ч. 2 ст. 4 КАС України у цій же редакції визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Законом України № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III), який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.

Ч. 1 ст. 60 Закону № 2210-III передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 39 Закону № 2210-III заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Висновки: відповідно до положень ст. 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 20 Правил розгляду справ, відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом-повідомленням. Таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.

Ключові слова: недобросовісна конкуренція, сервісний збір, адміністративне судочинство, господарське судочинство

Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця