Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 03 липня 2019 року

у справі № 922/3506/18

Господарська юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України та його органів за позовом фізичної особи, яка не має статусу підприємця

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Антимонопольний комітет України) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України, зобов`язання відповідача поновити провадження у справі.

Суд першої інстанції своєю ухвалою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України відмовив у відкритті провадження у справі. Суд послався на те, що позовна заява підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки позивачем у справі є фізична особа, яка не має статусу підприємця.

Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін з тих підстав, що позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суд загальної юрисдикції, до якого відсилає місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі для розгляду справи в порядку цивільного судочинства, як і суд адміністративної юрисдикції, до якого відсилає в оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, не є належними судами для розгляду справи про визнання недійсним та скасування рішення органу Антимонопольного комітету України, оскільки юрисдикція господарських судів у цій категорії справ прямо передбачена законом.

Правова позиція Верховного Суду: згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Вказані норми прямо передбачають вирішення спору господарським судом, тобто законом установлено інший порядок судового провадження щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів, ніж КАС України, а тому останній не поширює свою дію на спірні відносини.

Висновки: відсутність у фізичної особи статусу підприємця не має правового значення для визначення юрисдикції спору, оскільки господарські суди розглядають справи у будь-яких спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України та його органів, незалежно від суб’єктного складу.

Ключові слова: підпорядкованість справи, домінуюче становище на ринку, встановлення підсудності справи, виключна компетенція

Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця