Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 червня 2019 року

у справі № 349/304/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо розмежування вбивства через необережність та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження

Фабула справи: ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років та у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА _1 визнано винуватим у тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання, під час конфлікту з ОСОБА_5, яка гостювала в нього протягом трьох днів, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, підозрюючи останню у крадіжці банківської картки, з метою помсти, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи можливість їх настання, оскільки ОСОБА_5 стояла біля міжкімнатних дверей із загостреними твердими поверхнями, контактування з якими може бути небезпечним для життя і здоров`я, переважаючи потерпілу у фізичній силі, умисно ударив ОСОБА_5 кулаком в обличчя, в результаті чого остання втратила рівновагу, вдарилася тім`яною ділянкою голови спочатку об бічну вертикальну частину дерев`яного одвірка, а потім під час падіння - тім`яною ділянкою голови об кут порога міжкімнатних дверей. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень через нетривалий період часу потерпіла померла на місці події. ОСОБА_1 жодних заходів для її порятунку не вжив.

Апеляційний суд ухвалою залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Мотивація касаційної скарги: захисник в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У ч.ч.1, 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, наявних у провадженні суперечностей не усунув, зазначених у скаргах доводів належним чином не перевірив і всупереч вказаним положенням не дав на них в ухвалі конкретних, чітких та аргументованих відповідей. Натомість апеляційний суд обмежився формальною вказівкою про те, що доводів у скаргах щодо неправильної кваліфікації не підтверджено матеріалами розслідування, спростовано доказами, покладеними в основу обвинувачення, та перевірено в суді, процитувавши частково висновок однієї із експертиз.

Висновки: саме суб'єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування умисного вбивства і злочинів із суміжними складами, зокрема, з вбивством через необережність або умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Ключові слова: обґрунтування судового рішення, розмежування злочинів, врахування форми вини, конкуренція кримінально-правових норм