Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 02 березня 2016 року
у справі № 6-308цс16
Цивільна юрисдикція
Щодо визнання нікчемного правочину недійсним
Фабула справи: ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, приватного нотаріуса міського нотаріального округу, ОСОБА_9, «ТОВ «СаТер», третя особа - реєстраційна служба міського управління юстиції, в якому просив визнати частково недійсними попередній договір та договір купівлі-продажу 40/100 часток нежитлового приміщення, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на 40/100 часток нежитлового приміщення, зареєстрованого за ТОВ «СаТер», скасувати рішення про державну реєстрацію 40/100 часток нежитлового приміщення за ТОВ «СаТер».
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 6 травня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було укладено попередній договір, за яким остання зобов'язалась продати 40/100 часток нежитлового приміщення на виконання умов якого ними було укладено договір купівлі-продажу вказаної частини нежитлового приміщення. У подальшому ОСОБА_7 передала приміщення ТОВ «СаТер».
На його думку, укладені договори є недійсними, такими що порушують його законні права та інтереси, оскільки на час їх укладення частина приміщень, що була предметом продажу, належала йому на підставі договору дарування від 16 серпня 2011 року, а не ОСОБА_9
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивація заяви про перегляд: ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу касаційного суду та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст.355 ЦПК України - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме ст.12 Закону України № 898-IV «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду України: відповідно до ст. 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ст.ст.219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ст.ст.222, 223, 225 ЦК України тощо).
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
На підставі ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Як встановлено судами, на час укладення договору дарування від 16 серпня 2011 року нежитлового приміщення вказане нерухоме майно перебувало під забороною відчуження на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_9 та АКІБ «УкрСиббанк». Іпотекодержатель ПАТ «УкрСиббанк» згоди на відчуження переданого в іпотеку майна не давав.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що права власності на спірну нерухомість за договором дарування позивач ОСОБА_6 не набув в силу нікчемності вищезазначеного договору, яка встановлена ст.12 Закону України «Про іпотеку».
Висновки: у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
У таких випадках суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.
Ключові слова: наслідки невиконання договору, способи судового захисту, правові наслідки недійсності правочину
