Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 червня 2019 року
у справі № 461/604/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо призначення покарання за сукупністю вироків
Фабула справи: ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за попереднім вироком суду першої інстанції від 30 жовтня 2017 року за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції в частині призначення остаточного покарання скасував та своїм вироком постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду першої інстанції від 30 жовтня 2017 року та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що рішення апеляційного суду в частині призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 червня 2018 року (провадження № 51-830км18). Він вважає, що апеляційний суд повинен був спочатку призначити засудженому покарання за ч. 2 ст.185 КК України потім - покарання за правилами ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, відповідно до вироку суду першої інстанції від 30 жовтня 2017 року, а далі - покарання за ч.2 ст.185 КК України за злочин, який було вчинено 11 листопада 2017 року, і остаточно - за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Правова позиція Верховного Суду: суд зазначає, що скасувавши вирок суду першої інстанції через те, що суд не застосував ст. 71 КК України, апеляційний суд вказав, що засуджений скоїв останній злочин 11 листопада 2017 року, тобто після постановлення щодо нього вироку від 30 жовтня 2017 року. Однак суд не взяв до уваги, що цей вирок набув законної сили 30 листопада 2017 року, тобто після вчинення засудженим останнього епізоду злочину.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Таким чином, до набрання обвинувальним вироком законної сили особа не може вважатися такою, що піддана кримінальному покаранню, а, відповідно, не може йти мова про невідбуте покарання.
Висновки: якщо новий злочин вчинено після постановлення вироку, але до набрання цим вироком законної сили, правила складання покарань, передбачені ст. 71 КК України, не можуть бути застосовані.
Ключові слова: характеристика обвинуваченого, презумпція невинуватості, призначення покарання при повторності злочинів, множинність злочинів