Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 травня 2019 року

у справі № 442/6319/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо права суду надавати додатковий строк для примирення подружжя

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки сторони тривалий час не підтримують подружніх відносин, позивач категорично не бажає їх поновлювати, подальше сімейне життя подружжя і примирення неможливе, шлюб існує формально.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує, що вона не бажає розривати шлюб, хоче зберегти сімейні відносини з позивачем. Місцевий суд не вжив усіх необхідних заходів щодо примирення подружжя згідно з вимогами ст. 111 СК України.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Висновки: важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Ключові слова: сімейні правовідносини, заходи для примирення подружжя, забезпечення права на припинення шлюбу