Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 червня 2019 року
у справі № 592/3093/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо особливостей встановлення закону про кримінальну відповідальність, що підлягає застосуванню
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції відносно засудженої ОСОБА_1 змінено у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного судом додаткового покарання. Прийнято рішення вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме контролем за використанням коштів як у готівковій, так і в безготівковій формі та їх обігом на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на один рік.
У решті вирок суду залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1, зокрема, зазначає, що апеляційним судом було безпідставно відмовлено у застосуванні положень ст.ст. 69, 75 КК України через змінену редакцію статей, із врахуванням дати вчиненого злочину до набрання законної сили нової редакції зазначених норм кримінального закону.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції Закону від 13 квітня 2012 року), якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, у вчиненому щиро кається, частково відшкодувала заподіяні злочином матеріальні збитки. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття, те, що має на утриманні неповнолітню дитину, часткове відшкодування завданих злочином збитків. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Проте врахування всіх обставин, які за законом мають правове значення, в тому числі й ті, на які посилається в касаційній скарзі засуджена, та врахування даних про особу засудженої було формальним. Крім того, на час проведення апеляційного розгляду засудженою відшкодовано завдані нею збитки у повному обсязі.
Відтак, наведені дані про особу винного та обставини, які пом'якшують покарання, дають підстави Суду зробити висновок про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання, тобто звільнити її від відбування покарання з випробуванням, із покладенням на неї певних обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Висновки: з огляду на те, що вчинений ОСОБА_1 злочин був тривалим, закінчено який у січні 2015 року, а положення ст. 75 КК України щодо заборони звільнення від відбування покарання з випробуванням в разі вчинення корупційних злочинів набрали чинності 25 січня 2015 року, за невизначеності точної дати припинення вчинення злочину, що не виключає його вчинення до 25 січня 2015 року, Суд вважає можливим тлумачити положення наведеної норми кримінального закону на користь засудженої особи.
На підставі цього ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (в редакції Закону від 13 квітня 2012 року).
Ключові слова: час вчинення злочину, правова оцінка обставин справи, позитивна посткримінальна поведінка