Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 лютого 2019 року
у справі № 915/478/18
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів за позовами служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду
Фабула справи: регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулася з позовом до ТОВ сільськогосподарського підприємства «Нібулон» ( ТОВ СП «Нібулон») про стягнення заборгованості за надані ветеринарно-санітарні послуги, інфляційних втрат та три проценти річних.
Господарський суд керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, відмовив позивачу у відкритті провадження у цій справі, оскільки справа належить до адміністративної юрисдикції і не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Апеляційний господарський суд постановою скасував ухвалу господарського суду, а справу передав на розгляд до суду першої інстанції, зазначаючи, що у цьому випадку предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів за надані позивачем послуги, а сторонами у справі є юридичні особи, відтак за суб'єктним та предметним складом цей спір не є неприйнятним з точки зору підвідомчості господарському суду.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ СП «Нібулон» вказало на порушення судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України та зазначено, що спір у цій справі виник не у зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності, оскільки видача міжнародних ветеринарних сертифікатів (та процедури, що цьому передують, зокрема, проведення огляду) є функцією органу державної влади, а не результат його господарської діяльності. На підтвердження своїх доводів скаржник також посилається на відсутність між сторонами у справі будь-якого господарського договору, предметом якого була б видача міжнародних ветеринарних сертифікатів чи проведення огляду.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ветеринарну медицину» державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).
Згідно з Положенням про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, яке затверджено постановою КМУ № 801 (далі - Положення), регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті є державним органом ветеринарної медицини, що здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на відповідній території. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення регіональної ветслужби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (п. 11 Положення).
Відповідно до ст. 94 Закону України «Про ветеринарну медицину» вантажі з товарами, що вивозяться з території України, повинні: якщо це вимагається країною призначення або транзиту - супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних та виданих державним прикордонним інспектором ветеринарної медицини, що засвідчують відсутність клінічних ознак хвороби тварин, та містити інші декларації відповідно до вимог Міжнародного епізоотичного бюро та країни призначення.
З огляду на викладене ВП ВС вважає, що цей спір є публічно - правовим, що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції. Доводи скаржника про те, що подання позивачем позову до суду адміністративної юрисдикції як суб'єкта владних повноважень не передбачені жодним нормативним актом, відхиляються Великою Палатою Верховного Суду.
Висновки: предметом спору є стягнення з відповідача коштів за проведення ветеринарно-санітарного огляду, який є передумовою видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів, що є функцією держави.
Видача ветеринарних документів здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини та уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, зокрема, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Отже, цей спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства. При цьому регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті може звернутися до адміністративного суду з позовними заявами про стягнення коштів з зазначених підстав.
Ключові слова: господарська юрисдикція, господарське судочинство, адміністративна юрисдикція., порядок встановлення підсудності
