Правова позиція
Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 квітня 2019 року
у справі № 390/34/17
Цивільна юрисдикція
Щодо добросовісності як передумови визнання договору оренди недійсним у зв'язку
Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Саторі-С» про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_5 та ТОВ «Саторі-С» підписано договір оренди землі, за яким орендодавець ОСОБА_5 передала в оренду орендарю ТОВ належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Однак ОСОБА_5 померла, а після її смерті зазначену земельну ділянку успадкував її онук ОСОБА_2.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Зобов'язано ТОВ повернути ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що державна реєстрація договору відбулася після смерті орендодавця, тобто правоздатність орендодавця припинилася, а тому договір є нікчемним, не може створювати юридичні наслідки та є підстави для вилучення земельної ділянки.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (ч. 1-2 ст. 640 ЦК України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Договір оренди землі є укладеним після досягнення сторонами всіх істотних умов, а це відбулося за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладеним немає.
Очевидно, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.
Висновки: дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що спірний договір оренди був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність, умовами договору не передбачено автоматичне припинення оренди у зв'язку із переходом права власності на земельну ділянку, договір продовжував виконуватися й позивачем, який набувши права власності на земельну ділянку, уклав додатковий договір з орендарем щодо умов договору.
Ключові слова: діяння всупереч попередній поведінці, визнання договору неукладеним, припинення договору оренди землі
