Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 березня 2019 року
у справі № 918/361/18
Господарська юрисдикція
Щодо процесуально-процедурних обмежень права на апеляційне оскарження деяких ухвал окремо від остаточного рішення суду
Фабула справи: Національний банку України звернувся з позовом до ТОВ "Приватофис", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідач - ПАТ "Комерційний Банк "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою господарського суду у справі №918/361/18 заяву ТОВ "Приватофис" про відвід судді залишено без розгляду. Застосовано до представника відповідача ОСОБА_1. захід процесуального примусу у вигляді попередження щодо зловживання процесуальними правами. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив повністю скасувати оскаржувану ухвалу.
Ухвалою господарського суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" на ухвалу господарського суду у справі №918/361/18 відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з такого: предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала господарського суду у справі №918/361/18 про залишення без розгляду заяви про відвід судді та застосування до представника відповідача заходу процесуального примусу у вигляді попередження, оскарження якої окремо від рішення суду першої інстанції не передбачено ст. 255 ГПК України.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ “Приватофис” вважає, що судом апеляційної інстанції порушено п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України, яким передбачено можливість оскарження окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду; судом апеляційної інстанції не враховано, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України), також не враховано численну практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою відмова в доступі до оскарження, означає відмову в доступі до правосуддя; однією із основних засад (принципів) господарського судочинства згідно з п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що не дотримано судом апеляційної інстанції.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
У ст. 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Висновки: перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК України, є вичерпним. Системне тлумачення ст. 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Ключові слова: позовне провадження, затягування судового процесу, правила судової процедури
