open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 204/6539/16-ц
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 31 січня 2019 року

у справі № 204/6539/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо визначення розміру відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Фабула справи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до міського комунального підприємства «Дніпропетровський Електротранспорт» (далі - МКП «Дніпропетровський Електротранспорт») про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_8 трамвая Т-4, під керуванням водія ОСОБА_7, ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні.

Статутом МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» визначено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу трамвайним та тролейбусним транспортом. Тому, саме МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» є належним відповідачем у справі та зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Внаслідок смерті ОСОБА_8, ОСОБА_4, яка була дружиною померлого, було завдано шкоди, пов'язаної із витратами на його поховання та витратами на спорудження нагробного пам'ятника. Також, внаслідок смерті ОСОБА_8, ОСОБА_5 - синові померлого, було завдано шкоди, пов'язаної із витратами на його поховання, а саме: вартість поминального обіду в день похорону.

З урахуванням душевних страждань, які позивачі зазнали у зв'язку з втратою рідної людини - ОСОБА_8, їм було завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у сумі по 100 000,00 грн кожному.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково: стягнуто з МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» на користь ОСОБА_4 суму відшкодування витрат на поховання, відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника, відшкодування моральної шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції змінив попереднє рішення в частині стягнення з МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» на користь ОСОБА_4 витрат на спорудження надгробного пам'ятника, зменшивши суму вказаних витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» вказує, що судами, при вирішення питання про відшкодування позивачам моральної шкоди, не враховано, що причиною ДТП були неправомірні дії ОСОБА_8, а саме порушення ПДР України та перебування у стані алкогольного сп'яніння, тобто потерпілий свідомо допускав настання негативних наслідків, при цьому протиправності поведінки водія не встановлено. Позивачами не надано доказів, що внаслідок ДТП ними були пережиті моральні та фізичні страждання, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Крім того, позивачами не надано належних доказів, які б підтверджували правомірність розрахунку наданої їм правової допомоги.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч.1 ст.263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За правилами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Висновки: положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено ПДР.

Ключові слова: наїзд трамвая, підстави відшкодування моральної шкоди, вина потерпілого

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: