Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 січня 2018 року
у справі № 923/862/15
Господарська юрисдикція
Щодо покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства на керівника підприємства
Фабула справи: до суду надійшла заява ліквідатора Приватного підприємства «Золото Ланів» (далі - ПП «Золото Ланів») про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника на ОСОБА_2, який виконував обов'язки директора і бухгалтера ПП «Золото Ланів».
Вказана заява мотивована тим, що внаслідок дій ОСОБА_2 протиправно виведено з обігу ПП «Золото Ланів» кошти, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов'язання. Ці обставини відповідно до ч.5 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставами для покладення на керівника підприємства cубсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції залишив попереднє рішення без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 посилається на порушення відсутність в арбітражного керуючого договору страхування ризиків його діяльності, що в силу ч.2 ст.110 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» призводить до заборони здійснення діяльності арбітражним керуючим; необґрунтованість вимог, викладених в заяві арбітражного керуючого про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника підприємства, у зв'язку з наданням арбітражним керуючим вироку суду щодо ОСОБА_2 уже після винесення судом першої інстанції ухвали; неправильне застосування ст.619 ЦК України, згідно з якою встановлено, що законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи; завищення суми субсидіарної відповідальності.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч.1 ст.619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).
Зокрема, ч.5 ст.41 Закону унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Щодо завищення судом суми субсидіарної відповідальності через неврахування висновку судово-економічної експертизи, то постановою суду справі з ПП стягнуто визначену суму коштів у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств до державного бюджету. А відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У частині відсутності в арбітражного керуючого договору страхування ризиків його діяльності, що призводить до заборони здійснення діяльності арбітражним керуючим, суд касаційної інстанції зазначає, що це питання слід розглядати у контексті законності призначення арбітражного керуючого (ліквідатора), що не є предметом розгляду у межах заявлених вимог.
У частині необґрунтованості вимог, викладених в заяві арбітражного керуючого про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника підприємства, у зв'язку з наданням арбітражним керуючим вироку щодо ОСОБА_2 за ст.212 КК України «Ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів» уже після винесення судом першої інстанції ухвали відхиляються, оскільки діюче законодавство України не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч.5 ст.41 Закону з обов'язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.
Висновки: оскільки у ході ліквідаційної процедури виявлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів банкрута, а майнові активи ПП «Золото Ланів» були відчужені в результаті рішень та дій ОСОБА_2 і господарська діяльність підприємства припинена у незаконний спосіб, то обґрунтованим є висновок про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 у зв'язку із доведенням до банкрутства ПП «Золото Ланів».
Ключові слова: додаткова відповідальність керівника підприємства, ліквідація підприємства, банкрутство підприємства, незаконне виведення коштів
