Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 грудня 2025 року
у справі № 991/9294/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності у прокурора обов'язку надання суду Інструкції з діловодства в органах прокуратури
Фабула справи: вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вирок суду першої інстанції скасовано та перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України.
Цим же рішенням було задоволено клопотання сторони захисту, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 396 КК України, а кримінальне провадження, з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрито.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує на хибність позиції суду апеляційної інстанції про те, що відсутні докази того, що обвинувачений, згідно з посадовими обов'язками, був відповідальним за погодження ним проєктів договорів та актів виконаних робіт, що виключає його причетність до злочину як виконавця, а також суду не надано доказів наявності Інструкції з діловодства в органах прокуратури, що, на переконання прокурора, спростовується тим, що:
- згідно з матеріалами справи, після призначення ОСОБА_9 на посаду начальника відділу він ознайомився зі своєю посадовою інструкцією, відповідно до якої, серед іншого, мав розглядати документи, що надходили до відділу, підписувати і візувати службову документацію, вносити пропозиції щодо затвердження планів на капітальне будівництво та ремонти, брати участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів, брати участь в організації і проведенні державних закупівель у галузі будівництва. Тобто обвинувачений хоча й не мав права остаточного підпису договорів та актів виконаних робіт, проте його роль у їх погодженні була ключовою, оскільки його візування підтверджувало відповідність цих документів вимогам та ставало підставою для затвердження здійснення фінансових операцій;
- відповідальність ОСОБА_9 за погодження ним відповідних документів передбачена підпунктами 9.1.17, 9.1.18 наказу ГПУ від 15 січня 2013 року № 3 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури»;
- Інструкція з діловодства в органах прокуратури є у вільному доступі (на що сторона обвинувачення неодноразово звертала увагу під час судових розглядів у судах попередніх інстанцій) та КПК України не вимагає в учасників справи надавати суду нормативно-правові акти, на які вони посилаються.
Правова позиція Верховного Суду: постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у справі доказів того, що на час інкримінованих ОСОБА_9 дій останній мав посадові обов`язки і був відповідальним за погодження ним проєктів договорів та актів виконаних робіт, а наявний у справі лист Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 34/1/2-171вих.20, який містить посилання на зміст Інструкції з діловодства в органах прокуратури, не може бути підставою для покладення таких посадових обов`язків на обвинуваченого, оскільки суду не надано доказів наявності цієї Інструкції.
Водночас, як видно зі змісту оскаржуваного рішення, предметом дослідження суду апеляційної інстанції були:
- належним чином завірена копія посадової інструкції начальника відділу ОСОБА_9, яка затверджена начальником управління матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_11 21 жовтня 2015 року, відповідно до якої суд установив, що обвинувачений в силу обсягу своїх повноважень брав участь у підготовці проєктів організаційно-розпорядчих документів із питань, що належать до компетенції відділу (п. 2.4), в організації та проведенні державних закупівель у галузі будівництва (п. 2.11). З посадовою інструкцією ознайомлений 20 жовтня 2015 року;
- належним чином завірена копія Положення про Головне управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, відповідно до якого суд установив, що ОСОБА_9 як начальник відділу був уповноваженим: вносити пропозиції керівництву управління та організовувати розробку перспективних планів капітального будівництва, поточних і капітальних ремонтів; забезпечувати контроль за ходом будівельних та ремонтних робіт, брати участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів;
- належним чином завірена копія Положення про управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України, згідно з яким суд установив, що начальник відділу відповідає: за додержання пожежної безпеки у приміщеннях адміністративних будівель ГПУ, вносить пропозиції щодо затвердження перспективних планів капітального будівництва, поточних та капітальних ремонтів, бере участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів (п. 5.4.2);
- лист начальника Департаменту логістики, ресурсного та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 34/1/2-171 вих.20, зі змісту якого апеляційний суд установив, що в Інструкції з діловодства в органах прокуратури поняття «рапорт» використовується як зареєстрований або відповідним чином засвідчений документ, який орган прокуратури створив або одержав у процесі діяльності та має відповідні реквізити, що адресований керівнику прокуратури (структурного підрозділу), його заступникам і підписується прокурорським працівником. Відповідно до підпунктів 9.1.17 та 9.1.18 цієї Інструкції відповідальність за зміст, правильну підготовку та оформлення службових документів покладається на керівників структурних підрозділів і виконавців, які їх готували. Відповідальність за зміст документа, який візується кількома особами, несуть однаковою мірою всі ці особи.
Отже, беручи до уваги доводи касаційної скарги прокурора про те, що:
- згідно з матеріалами справи, після призначення ОСОБА_9 на посаду начальника відділу він ознайомився зі своєю посадовою інструкцією, відповідно до якої, серед іншого, мав розглядати документи, що надходили до відділу, підписувати та візувати службову документацію, вносити пропозиції щодо затвердження планів на капітальне будівництво і ремонти, брати участь у прийманні завершених будівництвом об`єктів та в організації і проведенні державних закупівель у галузі будівництва;
- обвинувачений хоча й не мав права остаточного підпису договорів та актів виконаних робіт, проте його роль у їх погодженні була ключовою, оскільки його візування підтверджувало відповідність цих документів вимогам та ставало підставою для затвердження здійснення фінансових операцій;
- відповідальність ОСОБА_9 за погодження ним відповідних документів передбачена підпунктами 9.1.17, 9.1.18 Інструкції з діловодства в органах прокуратури,
а також з огляду на зміст оскаржуваного судового рішення у цій частині та наведені вище висновки Верховного Суду про ненадання апеляційним судом оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів уважає переконливими твердження в касаційній скарзі прокурора щодо передчасності висновків суду апеляційної інстанції про відсутність доказів того, що обвинувачений, згідно з посадовими обов'язками, був відповідальним за погодження ним проєктів договорів й актів виконаних робіт.
Висновки: Інструкція з діловодства в органах прокуратури є у вільному доступі на сайті Верховної Ради та КПК України в такому випадку не передбачає обов`язку прокурора надання цього документа суду.
Ключові слова: службові злочини, дослідження доказів судом, посадові злочини
