Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 серпня 2025 року
у справі № 760/14091/22
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав за позовом про визнання права власності на транспортний засіб, примусово відчуженого на користь військової частини
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), Одеської районної військової адміністрації Одеської області, АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «МАКС ЮРОП», Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Солом'янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконним, скасування наказу військової частини та акта про примусове відчуження або вилучення майна в частині, визнання права власності на транспортний засіб та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від15 лютого 2024 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2 до ВЧ НОМЕР_1, Одеської районної військової адміністрації Одеської області, АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «МАКС ЮРОП», ДП «Сетам», Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконним, скасування наказу військової частини та акту про примусове відчуження або вилучення майна закрито. Роз'яснено, що позов в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасовано з ухваленням нового судового рішення у справі, яким у задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності на транспортний засіб відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
У відповідності до положень статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
ВИСНОВКИ: обраний позивачем спосіб захисту його права в цій конкретній справі є ефективним, оскільки заявлена ним вимога про визнання права власності на спірний транспортний засіб спрямована на захист цивільного права, відповідає змісту порушеного права та в обраний ним спосіб забезпечить реальне поновлення/захист його порушеного права.
При цьому колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що навіть визнання судом права власності не буде підставою для зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, передбачений частинами першою, другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, на думку суду касаційної інстанції, пред'явлення окремої вимоги про зняття арешту зі спірного транспортного засобу у цьому конкретному випадку не є обов'язковим, оскільки примусове відчуження майна на користь військової частини відбулося не в порядку виконання виконавчого документа та не внаслідок дій державного виконавця у межах виконавчого провадження, а тому посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не є обґрунтованим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи судового захисту, речово-правові способи захисту, примусове відчуження майна
