Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 вересня 2018 року
у справі № 712/10864/16-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про зміну цільового призначення земельної ділянки
Фабула справи: ПП «ІБК «Будгарант» звернулося до суду з позовом до міської ради у якому просило зобов'язати відповідача внести зміни в рішення міськради «Про надання ПП «ІБК «Будгарант» земельної ділянки в оренду”, а саме викласти абз. 2 п. 2 в такій редакції: «За основним цільовим призначенням земельні ділянки віднести до земель житлової та громадської забудови. Земельну ділянку за основним цільовим призначенням віднести до земель водного фонду».
Постановою районного суду позов задоволено.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову районного суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що спір щодо рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та передачі її в довгострокову оренду слід вирішувати в порядку господарського судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: за правилами ч. 1 ст. 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Висновки: спір у цій справі між сторонами виник через бездіяльність суб'єкта владних повноважень, тобто спір юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, що відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання правомірності/неправомірності передачі в довгострокову оренду земельної ділянки під розташування готельного комплексу перед судом не порушувалось. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ключові слова: адміністративне судочинство, адміністративна юрисдикція, господарське судочинство, господарська юрисдикція, комунальна власність, огран місцевого самоврядування, вихід за межі повноважень