Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 квітня 2025 року
у справі № 274/1658/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо невизначеності переліку дій психолога під час розгляду кримінального провадження, де потерпілою є малолітня
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 засуджено за ч. 6 ст. 152 КК України - зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, скоєних щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди, повторно, за що призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник наполягає, що суди обох інстанцій не надали належної оцінки тому, що фактичні дані, повідомлені потерпілою суду першої інстанції є недопустимими доказами, оскільки отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через наділення судом психолога не передбаченими КПК України повноваженнями. Психолог, відтворюючи чи повторюючи замість малолітньої показання через неякісну роботу її мікрофона, діяла у спосіб, не визначений законом. При цьому суд не вжив заходів щодо усунення такого недоліку чи допиту потерпілої з використанням належних комунікаційних технологій, у результаті чого стороні захисту невідомо, які саме показання давала потерпіла. До того ж суди не надали оцінки тому, що психолог не приводиться до присяги й не несе відповідальність за неправдиве чи неточне відтворення показань потерпілої або їх спотворення.
Правова позиція Верховного Суду: Україна у 1991 році приєдналася до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини і таким чином взяла на себе зобов`язання впроваджувати на національному рівні забезпечення та захист прав дитини. Для цих цілей, крім національного законодавства, на чолі якого стоїть Конституція України, ратифікувала низку міжнародних договорів, зокрема Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Крім того, ч. 5 ст. 9 КПК України регламентовано, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до міжнародних та європейських стандартів потерпілим має забезпечуватися максимально можливий захист від вторинної і повторної віктимізації.
Забезпечення права потерпілої на попередження вторинної віктимізації має на меті недопущення її повторної травматизації, ризику завдання психологічної, емоційної, фізичної шкоди, що не є прямим наслідком злочину, під час здійснення кримінального провадження.
Переживання вторинної віктимізації підсилює безпосередні наслідки злочинів, продовжуючи період або обтяжуючи травму потерпілої.
Висновки: перелік дій психолога під час розгляду кримінального провадження, де потерпілою є малолітня, не визначений, оскільки обставини справи та особи потерпілих у кожному окремому випадку різні, а тому психолог може вчиняти дії, які прямо не заборонені.
Ключові слова: критерії допустимості доказів, злочини проти малолітніх, процесуальний статус психолога, злочини проти статевої свободи, злочини проти статевої недоторканості
