Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 січня 2025 року
у справі № 916/4954/23
Господарська юрисдикція
Щодо забезпечення позову шляхом заборони сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов'язання у спорі про визнання недійсним договору про закупівлю
Фабула справи: прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі міської ради та Держаудитслужби до Управління капітального будівництва міськради та ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ" про:
- визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти;
- визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю;
- застосування стосовно сторін двосторонньої реституції шляхом стягнення з ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ" на користь УКБ міськради 39 990 000 грн і зобов`язання Управління відшкодувати на користь Товариства вартість фактично виконаних ним робіт за оспорюваним договором.
Прокурор звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом:
- заборони Управлінню державної казначейської служби здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) УКБ міськради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю;
- заборони замовнику вчиняти певні дії, а саме передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором на користь підрядника;
- заборони ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ" здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено повністю.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "РОСТДОРСТРОЙ" наголошує на тому, що суди не врахували посилання на викладені в постановах від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 27.12.2022 у справі № 916/1324/22 висновки Верховного Суду про те, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного між ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і, за умови недоведеності порушення прав заявника у зв`язку з вчиненням оспорюваного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Правова позиція Верховного Суду: за загальним правилом чинний ГПК України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії (сплачувати кошти, виконувати роботи, надавати послуги тощо), однак у справі за позовом про визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти не допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам (замовнику та підряднику) вчиняти дії (сплачувати кошти та виконувати роботи), спрямовані на виконання зобов`язань за оспорюваним правочином, оскільки, по-перше, така заборона не відповідає встановленій законом презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень ч. 11 ст.137 ГПК України є неприпустимим.
Висновки: в спорі про визнання недійсним договору про закупівлю вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов'язання, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, порушує збалансованість інтересів сторін такого договору, є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову, спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору та фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Ключові слова: способи забезпечення позову, межі судового розсуду, принцип обов’язковості договору
