Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2020 року
у справі № 911/1693/18[1]
Господарська юрисдикція
Щодо правових наслідків підписання договору купівлі-продажу невстановленою особою від імені продавця
ФАБУЛА СПРАВИ
Фермерське господарство "Гранд" звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус міського нотаріального округу, згідно якого просило визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин є недійсним, оскільки він підписаний особою від імені позивача, яка померла до його укладення, тобто особою, яка не може мати цивільної правоздатності та дієздатності, оскільки правосуб'єктність особи, як учасника цивільних відносин припиняється у момент її смерті.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписами статті 461 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них (ч.1). Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України (ч.2). Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (ч.4).
ВИСНОВКИ: встановивши, що особа померла до укладення оспорюваного договору, у зв`язку з чим не могла його підписати, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки договір підписаний невстановленою особою від імені померлого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правочини з вадами волі, недійсність правочинів, вимоги до підписання договору, підроблення договору
