Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 лютого 2018 року

у справі № 910/3496/17

Господарська юрисдикція

Щодо витребування майна від добросовісного набувача

Фабула справи: ТОВ "Полірем-Логістика" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "ТОВ-РЄА" про витребування з чужого незаконного володіння майна одержаного відповідачем за договором купівлі-продажу. Зокрема, позивач посилався на положення ст. ст. 145, 232, 317-319, 321, 387 та 388 ЦК України та ст. ст. 58, 62 ЗУ "Про господарські товариства" та зазначив, що зловживаючи службовим становищем, у порушення вимог статуту, без погодження із загальними зборами учасників позивача, директор ТОВ "Полірем-Логістика" уклав угоду, яка не відповідає статутним цілям позивача, на укладення якої він не мав повноважень. В той же час, відповідач на момент вчинення правочину був обізнаний, що майно продається юридичною особою, яка не має права на його відчуження, а отже у розумінні чинного законодавства, відповідач є недобросовісним набувачем права власності на майно і таке майно підлягає витребуванню у будь-якому випадку.

Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю.Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач не довів, що спірне майно вибуло із його володіння поза його волею, відповідач є добросовісним набувачем, а передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України підстав для витребування із володіння відповідача спірного майна, придбаного ним за відплатним договором, немає.

Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін із тих же підстав.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Полірем-Логістика" вважає, що судами не досліджені правовідносини сторін, представники яких при укладенні договорів діяли недобросовісно, за зловмисною домовленістю та усвідомлювали факт вчинення правочину всупереч інтересам позивача, не досліджено судами недобросовісність поведінки ТОВ "Полірем Київ", у зв'язку з чим судами помилково зроблено висновок щодо недоведеності позивачем факту вибуття спірного майна з його володіння поза його волі, за зловмисної домовленості та всупереч норм законодавства.

Правова позиція Верховного Суду: витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Висновки: у разі відчуження майна двічі або більше разів після недійсного правочину витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у його власника, тобто відчужувача за першим із договорів.

Ключові слова: віндикація, недійсність правочину, повноваження директора товариства, договір застави, договір іпотеки