Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2024 року
у справі № 303/3590/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо заборони на одержання незаконної винагороди (ст. 368 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
ОСОБА_7 засуджено за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року залишив це рішення без змін.
ОЦІНКА СУДУ
При шахрайстві обман є способом заволодіння майном потерпілого, при якому останній не усвідомлює, що його обманюють і передає своє майно винній особі добровільно, тоді як при вимаганні неправомірної вигоди особа спеціально створює для потерпілого умови за яких він вимушений дати хабар з метою запобігти настанню шкідливих наслідків чи порушенню законних інтересів для себе, при цьому останній чітко розуміє і усвідомлює, що така неправомірна вигода надається з метою запобігти шкідливим наслідкам та порушенню законних інтересів для себе.
У цьому ж випадку, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 передав вказані кошти не через обман, оскільки він був обізнаний про порядок свого звільнення з займаної посади, і не добровільно, а в зв`язку з погрозами ОСОБА_6 звільнити його з посади у разі ненадання цих коштів та створення останнім умов за яких той повинен був надати йому неправомірну вигоду.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що під час апеляційного перегляду вироку суд апеляційної інстанції не проаналізував та не перевірив ретельно доводів апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягало в неправильній перекваліфікації місцевим судом дій ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 3 ст. 190 цього Кодексу та ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК на ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 190 цього Кодексу, допущену судом першої інстанції помилку не виправив і вказаних порушень не усунув, чим не дотримався положень статей 370 та 419 КПК.
ВИСНОВКИ: за нормативними приписами щодо заборони на одержання незаконної винагороди, визначення яких міститься у ст. 368 КК, службова особа не вправі одержувати будь-якої незаконної винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: службові злочини, обіцянка неправомірної вигоди, корупційні злочини