Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 серпня 2024 року

у справі № 905/1137/20

Господарська юрисдикція

Щодо врахування індексу інфляції при визначенні розміру орендної плати після закінчення пільгового періоду, визначеного Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"

Фабула справи: відділення Фонду державного майна України (далі - Фонд) звернулося з позовом до ТДВ "Шахта "Білозерська" про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати в сумі 22 937 114,09 грн, яка виникла протягом січня - травня 2020 року, 693 821,77 грн пені за період з 07.03.2020 по 24.06.2020 та відшкодування понесених судових витрат у сумі 354 464,04 грн.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ТДВ "Шахта "Білозерська" на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в сумі 22 937 114,09 грн, пеню в сумі 689 832,69 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Мотивація касаційної скарги: ТДВ "Шахта "Білозерська" зазначає, зокрема, таке відповідно до позиції орендаря розмір орендної плати за вересень 2016 року відповідає розміру орендної плати березня 2014 року (останній повний місяць, в якому діяло зобов`язання з оплати орендної плати) без застосування індексів інфляції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 та становить 2 130 963,9 грн; за розрахунком орендодавця розмір орендної плати за вересень 2016 року становить 3 701 703,91 грн (2 201 285,71 грн (розмір орендної плати за квітень 2014 року) х 1,68161 (сукупний індекс інфляції за травень 2014 року - грудень 2015 року); протягом 2016 року індексація орендної плати за користування державним майном не проводилась, в зв`язку з зупиненням дії норми ст.10 Закону "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати.

Правова позиція Верховного Суду: спір у цій справі виник у зв`язку з різним розумінням сторонами впливу встановленого Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VІІ) тимчасового скасування орендної плати на час після закінчення періоду, на який була надана пільга у вигляді скасування орендної плати, тобто на майбутнє після відновлення обов'язку орендаря зі сплати орендної плати.

Відповідно до позиції орендодавця у цій справі орендар одержав тільки пільгу, яка полягала у тимчасовому звільненні від сплати орендної плати. Після закінчення періоду, на який орендна плата була скасована, орендар продовжує сплачувати орендну плату у тому розмірі, в якому він сплачував би її, якби такого періоду скасування не було.

Позиція орендаря фактично зводиться до того, що він одержує дві пільги. По-перше, він був тимчасово звільнений від сплати орендної плати. По-друге, на майбутнє до закінчення дії договору (тобто до 13.11.2057 включно) він одержує пільгу, яка полягає у сплаті орендної плати у меншому розмірі (внаслідок незастосування індексу інфляції протягом періоду, на який була скасована орендна плата), ніж той, який орендар мав би сплачувати, якби пільгового періоду звільнення від сплати орендної плати не було.

Різниця у цих підходах може бути наочно проілюстрована порівнянням обов`язків відповідача і гіпотетичного суб`єкта господарювання, який сплачував орендну плату в тому ж розмірі, що і відповідач, але не підпадав під дію ст.7 Закону №1669-VІІ, а тому не був тимчасово звільнений від сплати орендної плати. За підходу позивача у цій справі після закінчення періоду, на який була скасована орендна плата, відповідач має сплачувати орендну плату в тому ж розмірі, що і інший будь-який гіпотетичний суб`єкт господарювання. Тобто за цього підходу обидва суб`єкти господарювання після закінчення пільгового періоду опиняються в однаковому положенні. За підходу відповідача у цій справі він після закінчення цього періоду сплачує орендну плату в меншому розмірі, тобто опиняється на майбутнє у кращому становищі, ніж гіпотетичний суб'єкт господарювання.

Об`єднана палата зазначає, що з`ясування змісту положень ст.7 Закону №1669-VII потребує дослідження як граматичного (текстового) значення окремих слів та термінів, що містяться у ній, так і цільового спрямування правового припису у співвідношенні з логічною суттю формулювань законодавчого акта.

Об'єднана палата бере до уваги, що відповідно до преамбули Закону №1669-VІІ цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО, та осіб, які проживають у зоні проведення АТО або переселилися з неї під час її проведення.

Отже, ст. 7 ззаначеного Закону законодавець передбачав надання суб`єктам, на які поширюється дія цієї статті, лише тимчасової пільги у вигляді звільнення від сплати орендної плати, і не передбачав надати таким суб'єктам іншої пільги у вигляді зниження розміру орендної плати на майбутнє., що матиме постійний характер.

Висновки: при визначенні розміру орендної плати після закінчення пільгового періоду слід враховувати індекс інфляції за вказаний період, оскільки тимчасове скасування орендної плати не зупиняє інфляційних процесів, які протягом такого періоду об`єктивно відбувалися у державі.

Ключові слова: несплата орендних платежів, наслідки проведення АТО, внесення змін до договору