Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 серпня 2024 року

у справі № 758/5588/23

Кримінальна юрисдикція

Щодо правомірності прийняття постанови про зміну групи прокурорів у закритому кримінальному провадженні

Фабула справи: суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України; скасував арешт на майно; залишив без розгляду цивільний позов.

Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що суди, закриваючи кримінальне провадження з підстави існування нескасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не врахували, що заступник Генерального прокурора, змінюючи групу прокурорів, не був обізнаним про існування постанови, а прокурор, який її скасував, отримав інформацію про це лише після того, як слідчий вніс відомості про неї до ЄРДР.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує нескасована постанова слідчого прокурора про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 2 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Якщо обставина, передбачена п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляється під час судового провадження, то суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (абз. 2 ч. 7 зазначеної статті КПК України).

Із наданого прокурором витягу про рух кримінального провадження та постанов про зміну групи прокурорів у цьому провадженні суд першої інстанції встановив, що до моменту його закриття слідчим прокурор ОСОБА_10 процесуального керівництва не здійснював, а постанова заступника Генерального прокурора, якою ОСОБА_10 призначено керівником групи прокурорів, є незаконною, оскільки вона ухвалена у закритому кримінальному провадженні, тобто поза його межами.

Несумлінне та безвідповідальне ставлення слідчого до строків внесення відомостей до ЄРДР та відсутність належного контролю з боку керівництва прокуратури не є підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження, а внесення відомостей про закриття кримінального провадження до ЄРДР 08 жовтня 2020 року не свідчать про неіснування відповідної постанови, датованої 15 вересня 2020 року.

Відтак ухвалення слідчим процесуального рішення про закриття кримінального провадження породжує правовий наслідок у вигляді припинення (заборони) здійснення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень. Настання такого наслідку не залежить від того, чи внесені до ЄРДР відомості про це рішення.

Висновки: у закритому кримінальному провадженні прийняття будь-яких процесуальних рішень (у тому числі і постанови про зміну групи прокурорів), крім скасування постанови про закриття кримінального провадження, процесуальним законом не передбачено та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленого законом порядку і форми здійснення прокурорського нагляду.

Ключові слова: наслідки закриття провадження, межі повноважень прокурора, процедура зміни прокурора, компетенція слідчого