Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 25 червня 2024 року

у справі № 910/12482/23[1]

Господарська юрисдикція

Щодо наслідків неявки заявника-боржника в судове засідання у справі про неплатоспроможність

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 через представників, звернуся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано; справу № 910/12482/23 направлено до господарського суду для продовження розгляду у підготовчому засіданні.

ОЦІНКА СУДУ

Зобов'язання у учасника справи з'являтися в судове засідання за викликом суду виникає лише тоді, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України). Також суд, відповідно до частини шостої статті 197 ГПК України, може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.

Виклик учасників справи в судове засідання або для участі у вчиненні відповідної процесуальної дії здійснюється ухвалою, в якій суд повинен чітко зазначити: ім`я (прізвище, ім'я, по-батькові) фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується ухвала; найменування та адресу суду; зазначення місця, дня і часу явки за викликом; назву та номер справи, за якою робиться виклик; зазначення, як хто викликається особа; зазначення, чи викликається особа у підготовче засідання, в судове засідання або для участі у вчиненні певних процесуальних дій (із їх зазначенням); роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається, і про обов'язок повідомити суд про причини неявки (частина перша статті 121 ГПК України).

З огляду на зазначене, особиста явка заявника (сторін та учасників справи) до приміщення суду в судове засідання є обов'язковою лише тоді, коли суд прямо і однозначно зазначив про таке в ухвалі про призначення дати та розгляду справи та повідомим належним чином зобов`язану особу про дату та час проведення відповідного судового засідання.

Положеннями КУзПБ такий процесуальний наслідок як залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду передбачено лише у випадку відкликання такої заяви заявником.

Разом з тим, у випадках, коли процесуальні правовідносини неплатоспроможності не регулюються спеціальними положеннями КУзПБ, слід застосовувати субсидіарно загальні положення ГПК України, якими передбачені відповідні підстави та наслідки.

Відповідно до частини другої статті 202 ГПК України, за загальним правилом неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених у частині другій статті 202 ГПК України, які стосуються як позивача, так і його представника, крім випадків, коли суд визнав явку позивача обов'язковою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними, а зазначена норма дисциплінує заявника-боржника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

ВИСНОВКИ: у випадку зобов`язання на підставі статті 121 ГПК України відповідною ухвалою суду заявника до явки у судове засідання безпосередньо до приміщення суду, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати подану заяву боржника без розгляду, оскільки саме такі процесуальні наслідки передбачені положеннями ГПК України. Водночас застосування в такому випадку частини четвертої статті 119 КУзПБ не є правильним, оскільки зазначеною нормою не передбачено, що неявка у судове засідання заявника-боржника є підставою для відмови у задоволенні його заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ініціювання справи про неплатоспроможність, правовий статус кредитора, особливості процедур банкрутства