Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 серпня 2024 року
у справі № 126/1813/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком як підстави для його звільнення з військової служби
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення), і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ч.ч. 1, 4 ст. 76 цього Кодексу. Нагляд за засудженим ОСОБА_7 на час проходження ним військової служби покладено на командира відповідної військової частини.
Апеляційний суд ухвалою залишив без змін вирок місцевого суду.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що застосування ст. 75 КК України призведе до неможливості продовження військової служби ОСОБА_7, оскільки за рішенням командира військової частини останній підлягатиме звільненню з військової служби як особа, стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок. Водночас суд не врахував вимог Положення про порядок проходження громадянами України військової служби у ЗСУ затверджених Указом Президента України від 10 грудня 2008 року, зокрема п. 144-5, згідно з яким військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до п. «г» ч. 2, п. «г» ч. 3, пп. «д» п. 1, пп. «в» п. 2 ч. 4, пп. «е» п. 1, пп. «е» п. 2, пп. «в» п. 3 ч. 5 та пп. «е» п. 1, пп. «д» п. 2, пп. «в» п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Правова позиція Верховного Суду: посилання прокурора на те, що суд не мав права застосувати до ОСОБА_7 приписи ст.ст. 75, 76 КК України (у редакції Закону, на час вчинення кримінального правопорушення), є неспроможними.
Так, у разі звільнення засудженої особи від покарання на підставі ст. 75 КК України суд покладає на особу певні обов`язки, визначені ст. 76 цього Кодексу, що і було зроблено в кримінальному провадженні. Водночас, як встановив суд, ОСОБА_7 на час ухвалення вироку був військовослужбовцем, даних про те, що він був звільнений з військової служби, матеріали кримінального провадження не містять, а тому, керуючись приписами ч. 4 ст. 76 КК України, суд поклав нагляд за засудженим на час проходження ним військової служби на командира відповідної військової частини.
Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор, зокрема, посилається на приписи п. 144-5 розд. IV Положення про порядок проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, однак цей пункт Положення регламентує порядок призупинення та продовження військової служби військовослужбовцями і вказує на підстави звільнення військовослужбовців, передбачені відповідними пунктами та підпунктами ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Приписами цієї статті Закону, на які зроблено посилання в п. 144-5 Положення, стосується випадків коли набрали законної сили вироки, якими особі призначено покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, а в деяких випадках - у виді позбавлення військового звання або позбавлення права обіймати певні посади.
Варто зауважити, що вказані норми не регламентують обов'язкового звільнення з військової служби засуджених військовослужбовців, до яких застосовано інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Крім того, Міністерство оборони України, враховуючи законодавчу можливість звільнення від відбування покарання військовослужбовців, визначило і затвердило наказом від 17 вересня 2020 року № 337 Порядок здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Також Кримінально виконавчим кодексом України визначено, що військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. 14). Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин (ч. 1 ст. 163).
Висновки: звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби. Навіть допускаючи можливість майбутнього звільнення військовослужбовця зі служби, воно не може бути підставою для незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Ключові слова: відповідальність військовослужбовців, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, підстави звільнення з військової служби