Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 травня 2024 року
у справі № 487/294/22
Цивільна юрисдикція
Щодо недоведення законності звільнення працівника на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії, може бути розірваний власником чи уповноваженим органом у випадку появлення на робітничому місці в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій правильно встановили, що доказів на підтвердження ознайомлення позивача зі встановленням йому ненормованого робочого часу, а також наявності виробничої потреби для його залучення до роботи понад норму часу відповідачем не надано, а судами таких обставин не встановлено. Посилання на чинність колективного договору на 2011-2015 роки не відповідають дійсності, оскільки пунктом 1.5 цього договору встановлено, що колективний договір діє з дня його підписання і укладається на строк - 2011-2015 роки. Проте якого саме договору продовжено дію незрозуміло. При цьому належних доказів продовження дії колективного договору на 2011-2015 роки до 2021 року відповідачем не надано. Таким чином, відповідачем не доведено законності звільнення позивача з роботи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення, незаконність звільнення, зміст колективного договору