Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 червня 2024 року
у справі № 164/431/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо процесуальних наслідків недолучення до матеріалів кримінального провадження відеозапису обшуку
ФАБУЛА СПРАВИ
Справа перегладась судами неодноразово.
Новим вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено:
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 1 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Мотивуючи своє, рішення місцевий суд акцентував, що протокол, складений за результатами слідчої дії (обшуку), містить відомості про застосування для фіксування відеокамери і допитані в ході судового розгляду поняті ОСОБА_10 і ОСОБА_9 підтвердили, що усю процедуру вилучення вдома у обвинуваченого вогнепальної зброї та бойових припасів працівники поліції фільмували за допомогою технічного пристрою.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції здійснив усі можливі заходи задля встановлення, чи було дотримано встановлену кримінальним процесуальним законом правову процедуру (порядок) проведення слідчої дії (обшуку) та чи було застосовано належні процесуальні гарантії. При цьому колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано вказала, що у своїх доводах захисник лише констатує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній відеозапис, однак не вказує, як ця обставина вплинула на законність прийнятого рішення по суті пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
За наведених обставин Верховний Суд погоджується із тим, що у даному кримінальному провадженні не порушено вимог ч. 6 ст. 107 КПК України щодо обов`язкової фіксації технічними засобами проведення обшуку, як про це стверджує сторона захисту. У той же час, щодо відсутності в матеріалах невід'ємного додатка до протоколу обшуку - відеозапису, тобто порушення вимог ч. 2 ст. 104 КПК України, то оцінюючи істотність такого порушення з огляду на положення ст. 87 КПК України, суди вмотивовано зазначили, що ця слідча дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді, за участю двох понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким було роз`яснено процесуальні права та обов`язки, і котрі під час їх допиту підтвердили достовірність відомостей, відображених у протоколі, і не висловили жодних зауважень стосовно повноти проведених процесуальних дій.
Виходячи із цих даних, суди обґрунтовано дійшли переконання про відсутність підстав для визнання результатів обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та похідних від них даних експертиз недопустимими доказами через не долучення до протоколу обшуку технічного носія із відеозаписом його проведення.
Верховний Суд погоджується із такими висновками, оскільки у цьому кримінальному провадженні законність проведеної слідчої дії була предметом судового контролю як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду і з огляду на встановлену судами сукупність обставини, підстав для визнання наведених фактичних даних недопустимими не було.
ВИСНОВКИ: саме собою не долучення до матеріалів кримінального провадження відеозапису обшуку не може бути безумовною підставою для визнання доказів недопустимими.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: критерії допустимості доказів, порядок проведення обшуку, оцінка доказів, фіксування процесуальних дій