Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2020 року
у справі № 923/1494/15[2]
Господарська юрисдикція
Щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі про банкрутство Приватного підприємства "Серпень-2003" арбітражний керуючий звернувся до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його керівника та засновника, в якій просив стягнути з останнього 2 463 098 грн 66 коп. на користь боржника.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Ухвалою господарського суду заяву ліквідатора арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Серпень-2003" на його керівника та засновника ОСОБА_1 в сумі 2 463 098,66 грн, задоволено,
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 2, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Про те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності свідчить і те, що законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.
Заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно ліквідатором у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство при наявності виявлення ліквідатором наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника.
Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за нявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини:
- постановою господарського суду від 23.11.2015 визнано ПП "Серпень-2003" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого;
- у липні 2018 арбітражний керуючий звернувся до господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його керівника та засновника.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій про те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його керівника та засновника, подана у межах визначено ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
ВИСНОВКИ: ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тою обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави відповідальності керівника підприємства, умови настання субсидіарної відповідальності,