Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 лютого 2024 року

у справі № 500/3925/22

Адміністративна юрисдикція

Щодо можливості отримання особою без громадянства посвідки на тимчасове проживання

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Управління Державної міграційної служби України, в якому просив визнати неправомірним рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання; зобов'язати видати йому посвідку на тимчасове проживання.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Доповнення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» статтею 6-1 як раз і мало на меті надати можливість незадокументованим особам, які не визнаються громадянами ані країни походження, ані країни проживання, отримати статус особи без громадянства та оформити документ, що посвідчує їх особу та підтверджує статус на території України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.

Згідно з абзацом третім частини другої статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах.

Відповідна норма кореспондується з частиною двадцять четвертою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», згідно якої особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

При цьому, особа, яка не має паспортного документу та незаконно перебуває на території України, звернувшись в порядку статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з заявою про визнання її особою без громадянства, з моменту отримання довідки про звернення, що надає перебуванню на території України легального статусу, та згодом отримавши статус особи без громадянства, наділяється обов'язком оформити в подальшому посвідку на тимчасове проживання.

Таким чином, оскільки закон покладає на особу, яка отримала статус без громадянства, отримати посвідку на тимчасове проживання, відповідно ДМС необхідно забезпечити реалізацію оформлення такого документу, що видається такій особі та визначає її правовий статус на території України.

Тож, за умови отримання відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання для цієї особи вкотре виникає ризик штрафів, затримань, примусових видворень тощо. Адже вона знову стає такою, що незаконно перебуває на території України, не зважаючи на те, що прийнявши її в процедуру визнання особою без громадянства, держава надала їй можливість легально перебувати в країні на час розгляду її заяви.

. За таких обставин, держава керуючись статтею 3 Конституції України, відповідно до якої людина є найвищою соціальною цінністю, повинна гарантувати не тільки право звернення й визнання особою без громадянства, але й його документування для виконання основної мети цієї процедури (оформлення документу, що підтверджує як особу, так і її правовий статус). Без такого документу втрачається суть даної процедури, оскільки особа не лише залишається без документу, а й мають місце ризики накладення адміністративних стягнень та позбавлення волі.

Разом з тим, з урахуванням змісту підпункту 2 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, в свою чергу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі - Порядок №322), право на оформлення посвідки на тимчасове проживання особою, щодо якої діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду, є фактично таким, що неможливо реалізувати.

При цьому рішення про примусове повернення/видворення, заборону в'їзду на територію України, в свою чергу, також не можна виконати з огляду на відсутність у особи паспортного документу.

Викладене призводить до порушення гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав людини, породжує правову невизначеність та недовіру як до державних органів, так і до правової системи в цілому, адже Конституція України гарантує захист будь-якій особі чиї права порушуються або не визнаються.

Відповідно до міжнародних зобов'язань України у сфері без громадянства держава повинна забезпечити документування всіх осіб без громадянства, надаючи їм можливість оформити документ, який би посвідчив їх особу та правовий статус.

Зокрема, статтею 25 Конвенції про статус апатридів передбачається, «орган чи органи влади, зазначені в частині 1, видають, або під власним наглядом забезпечують видачу апатридам документів або посвідчень, які зазвичай видаються іноземцям органами влади або за посередництва органів влади держав, громадянами яких вони є».

ВИСНОВКИ: Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містить підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, як нормативно-правовий акт, який прийнятий на виконання Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не може звужувати чи змінювати права, передбачені законом, адже з прийняттям змін, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» надав можливість звертатись шляхом процедури визнання осіб без громадянства особам незалежно від законності чи не законності перебування на території України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус осіб без громадянства, правовий статус апатридів, підстави отримання посвідки на тимчасове проживання