Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 липня 2022 року

у справі № 685/656/21

Кримінальна юрисдикція

Щодо відсутності підстав для звільнення від відбування покарання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_7 вчинив домашнє насильство, яке виразилось в умисному систематичному вчинені фізичного та психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини, що призвело до фізичних та психологічних страждань .

Вироком ОСОБА_7 визнано виним та засуджено за ст.126-1КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки та звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку.

Рішенням апеляційного суду вирок районного суду в частині призначення засудженому покарання скасовано та ухвалено свій вирок, яким призначено ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК України покарання у виді 5 місяців арешту.

ОЦІНКА СУДУ

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК України у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

ВИСНОВКИ: суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора та потерпілої в апеляційній скарзі, визнав їх спроможними щодо неправильного застосуванням судом першої інстанції положень ст. 75 КК України та дійшов висновку, що реальне відбування покарання буде доцільним та відповідатиме меті його призначення.

Так, задовольняючи скарги прокурора та потерпілої, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, обмежившись перерахуванням обставин, визначених у ст. 65 КК України, суд у вироку, не навів будь-яких мотивів, із яких він дійшов висновку про те, що виправлення засудженого можливе без відбування ним призначеного покарання. При цьому, суд першої інстанції в повній мірі не врахував те, що ОСОБА_7, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти систематичне фізичне та психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_8, знехтувавши її правом, гарантованим Конституцією України, на повагу до її гідності. При цьому, засуджений не зважав, що очевидцями таких конфліктів були їх неповнолітні діти. Як наслідок, останньому рекомендовано судовим експертом обов'язкове проходження програми психологічної реабілітації, про що зазначено у висновку. Окрім того, апеляційний суд зазначив, що потерпіла вимушено терпіла систематичне домашнє насильство тривалий час, оскільки фактично перебувала в матеріальній залежності від обвинуваченого, адже ніде не працювала, не мала джерела доходу, власної нерухомості, а займалась лише вихованням спільних дітей та побутовими справами.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, злочини проти життя, злочини проти здоров'я, насильницькі злочини