Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2024 року
у справі № 910/6474/20
Господарська юрисдикція
Щодо тлумачення ч.ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України ЦК України у контексті відповідальності комісіонера
Фабула справи: Державне підприємство "Антонов" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про стягнення 134 266,76 доларів США, з яких: 58 077,00 доларів США - основний борг, 76 189,76 доларів США - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов`язку щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої йому Позивачем відповідно до умов укладеного договору комісії, у повному обсязі та у визначені Договором строки.
Справа № 910/6474/20 розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Мотивація касаційної скарги: Державне підприємство "Антонов" вважає, що тлумачення ч.ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України та їх застосування має здійснюватися таким чином: за наявності вини комісіонера саме він повинен нести відповідальність перед комітентом за невиконання чи неналежне виконання умов договору комісії; виключно за наявності вини покупця за контрактом комісіонер звільняється від відповідальності перед комітентом (за винятком випадків необачності або делькредере).
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 2 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч. 4 ст. 1016 ЦК України).
У цій справі суди попередніх інстанцій: 1) не встановили факт необачності Відповідача при виборі контрагента (покупця); 2) констатували, що Відповідач не брав на себе поруку (делькредере) перед Скаржником за невиконання покупцем своїх зобов'язань з проведення остаточних розрахунків за Контрактом. Прострочення оплати продукції допустив покупець, а Відповідач не поручався за нього.
Висновки: норми ч.ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України ЦК України безпосередньо не пов`язують відповідальність комісіонера з наявністю чи відсутністю вини у його діях (бездіяльності) та/або діях (бездіяльності) третьої особи.
Єдиними двома винятками, коли це загальне правило не застосовується, є необачність комісіонера при виборі третьої особи (контрагента), з якою укладається договір, або наявність делькредере - поруки комісіонера перед комітентом за виконання правочину, укладеного комісіонером з третьою особою.
Ключові слова: правова природа договору комісії, виконання договору комісії, умови відповідальності комісіонера
