Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 березня 2024 року
у справі № 922/1203/23
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про визнання поновленими та укладеними договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах без проведення конкурсу
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне підприємство "Транс-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовами до Департаменту економіки і міжнародних відносин обласної військової адміністрації та Управління транспорту обласної військової адміністрації, в яких просило про визнання поновленими договорів.
Господарський суд рішенням позов задовольнив.
Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду скасував. Провадження у цій справі закрив. Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, адже з урахуванням норм чинного законодавства (зокрема статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт") та висновків щодо їх застосування, зокрема, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №903/605/17, спірні у цій справі договори є публічно-правовими (адміністративними), тому положення частини першої статті 20 ГПК, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, не поширюються на цей спір.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін (частина четверта статті 31 названого Закону).
Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (частина третя статті 35 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Отже договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування включає як умови організаційного, так і майнового характеру.
Під час укладення договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування сторони не позбавлені права керуватися частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України. Зокрема, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договірне правовідношення мають права наполягати на зміні його змісту.
ВИСНОВКИ: предметом розгляду у цій справі є визнання поновленими та укладеними договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, наявність або відсутність підстав вважати вказані договори укладеними та поновленими без проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті, вирішення питання щодо терміну дії цих договорів, належного їх виконання. Тобто йдеться про вирішення спору у договірних відносинах, які існують між замовником та перевізником, та виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, оскільки зачіпають майнові інтереси перевізника як контрагента договорів.
Предметом розгляду в цій справі не є дії суб'єкта владних повноважень і перевірка результату його дій під час реалізації покладених на нього управлінських функцій, а також відповідність нормам чинного законодавства таких дій і укладеного сторонами за результатами цих дій договору, що могло б свідчити про публічно-правовий, а не приватноправовий характер спірних правовідносин.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: господарська юрисдикція, спори у сфері перевезень, критерії розмежування судової юрисдикції
