Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 березня 2024 року

у справі № 183/1441/23

Кримінальна юрисдикція

Щодо вимог до формулювання у вироку призначеного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції засуджено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування на строк 10 років.

Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 111-1 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги у сфері освіти, на строк 10 років. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Як визначено санкцією ч. 3 ст. 111-1 КК, дії, передбаченні у диспозиції цієї статті, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Крім того, положення абзацу 5 ч. 1 ст. 55 КК передбачають, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Оскільки відповідно до пред'явленого обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_6 під час окупації займав посаду директора навчального закладу та впроваджував стандарти освіти держави-агресора у закладі освіти, а на час розгляду кримінального провадження займав посаду інструктора-методиста у комунальному закладі «Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа», тобто продовжував працювати у закладі освіти, то апеляційний суд погодився з доводами прокурора про необхідність зазначити під час призначення додаткового покарання і посади саме у сфери освіти.

А тому, відповідно до змісту вироку суду апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що формулювання призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування, визначене місцевим судом у вироку є неправильним, через суттєве звуження вказаного поняття ніж те, яке передбачене санкцією відповідної статті.

На думку колегії суддів, посилання на заборону займати посади крім органів державної влади, державного управління, чи місцевого самоврядування, також і в органах, що надають публічні послуги у сфері освіти, з огляду на законодавчо невизначений перелік послуг, які є публічними, та суб`єктів, які такі послуги можуть надавати, як раз і спрямовано на виключення можливості ОСОБА_6 займатися будь-якою діяльністю, у тому числі й щодо надання публічних послуг, які можуть бути пов`язані з освітньою діяльністю.

Враховуючи викладене, зазначені висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з положеннями ст. 55 КК, та не суперечать положенням Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині колегія суддів вважає непереконливими.

ВИСНОВКИ: якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції.

Разом з тим, якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі, то суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити у вироку характер та коло тих посад або вид тої чи іншої діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє особу, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому, відповідне покарання має бути сформульованим таким чином, щоб засуджена особа була позбавлена можливості обіймати зазначені у вироку посади або займатися діяльністю в будь-якій галузі, а також була позбавлена можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинене кримінальне правопорушення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, правила призначення покарання, вимоги до вироку, колабораційна діяльність