Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 лютого 2024 року
у справі № 688/3517/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості притягнення осіб до кримінальної відповідальності за ст.ст. 368 та 369-2 КК України без вирішення питання про притягнення надавача неправомірної вигоди
ФАБУЛА СПРАВИ
За ухвалою Вищого антикорупційного суду кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, закрито на підставі п. 5 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
За вироком Вищого антикорупційного суду засуджено: ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ОСОБА_10 - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_10 звільнено від покарання в зв`язку із закінченням строків давності.
За ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вирок залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом статей 246, 271 КПК України НСРД можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому згідно з ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з'ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
Самі по собі звернення ОСОБА_8 до правоохоронних органів із заявами про вчинення корупційних злочинів стосовно неї, у тому числі через декілька років після оскаржуваних подій, не можуть свідчити про провокацію злочину у цьому кримінальному провадженні.Законом також не передбачено будь-яких заборон чи обмежень особи в частині кількості звернень до правоохоронних органів. При цьому фактів визнання показань свідка неправдивими чи притягнення її до відповідальності за статтями 384,385 КК України судом не встановлено.
ВИСНОВКИ: законом не заборонено притягнення осіб до кримінальної відповідальності за статтями 368 та 369-2 КК України без вирішення питання про притягнення заявника - надавача неправомірної вигоди.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: НСРД, службові кримінальні правопорушення, корупційні злочини, ознаки провокації злочину
