Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 16 лютого 2024 року

у справі № 902/1331/22

Господарська юрисдикція

Щодо можливості застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин про стягнення суми виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю після визнання в судовому порядку незаконним і скасування рішення про її звільнення

ФАБУЛА СПРАВИ

Обласний центр зайнятості (далі - ОЦЗ, Центр зайнятості) звернувся до господарського суду з позовом до селищної ради (далі - Рада) та Відділу освіти, молоді та спорту селищної ради (далі - Відділ освіти, Відділ), про стягнення 46 869,52 грн виплаченої допомоги по безробіттю фізичній особі ОСОБА_1, посилаючись на положення статей 1166, 1174 ЦК України та статей 1, 6, 7, 39, 43 Закону України України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон України № 1533-III).

За наслідками судового засідання, господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання), якою, зокрема, Раду виключено зі складу відповідачів та залучено її до участі в розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.

ОЦІНКА СУДУ

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Заявлені ОЦЗ до стягнення 46 869,52 грн виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю за своєю правовою природою є позадоговірною шкодою, завданою позивачу органом місцевого самоврядування, в зв`язку з чим суди попередніх інстанцій мали застосувати при вирішенні цього господарського спору положення статті 1173 ЦК України, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини.

Статтею 1215 цього ЦК України передбачено загальне правило про недопустимість повернення фізичною особою набутих нею без достатньої правової підстави за рахунок іншої особи таких грошових коштів, як заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача

Оскільки в спорах, що виникають з кондикційних правовідносин, у розумінні частини 1 статті 1212 ЦК України належним відповідачем є безпосередньо особа, яка безпідставно набула чуже майно (майно потерпілого), а судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що набувачем спірної суми виплаченої допомоги по безробіттю є саме фізична особа ОСОБА_1, а не Відділ (відповідач), в якого при цьому вочевидь ніякого приросту майна не відбулося, об`єднана палата вважає, що заявлена на підставі статті 1212 ЦК України позовна вимога Центру зайнятості про стягнення отриманої фізичною особою допомоги по безробіттю, яка (допомога) є соціальною виплатою, не є ефективним способом захисту прав держави на повернення коштів Фонду, який (спосіб) може поновити порушені майнові права позивача, з огляду на таке.

Об'єднана палата звертає увагу на те, що: 1) сам по собі факт оскарження ОСОБА_1 у судовому порядку наказу Відділу освіти про звільнення працівниці з посади, виданого на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (в зв`язку з ліквідацією Установи), не може свідчити про недобросовісність дій особи, яка оскаржила вказаний наказ через два дні після початку виплати їй допомоги по безробіттю, позаяк є реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 55 Конституції України, на захист судом прав і свобод людини і громадянина; 2) незважаючи на те, що після зміни в судовому порядку дати звільнення працівниці з роботи підстава для виплати допомоги по безробіттю відпала (наказ, у зв`язку з видачею якого було здійснено виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, визнано незаконним і скасовано рішенням суду), в силу імперативних положень статті 1215 ЦК України виплачені ОСОБА_1 кошти соціальної допомоги не підлягають поверненню Центру зайнятості.

За таких обставин об`єднана палата вважає, що не фізична особа ОСОБА_1, а саме Відділ освіти є належним відповідачем, тобто такою юридичною особою, за рахунок якої в принципі можливо задовольнити позовні вимоги Центру зайнятості про повернення виплаченої допомоги по безробіттю

Враховуючи необхідність неухильного дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства, наявний склад сторін справи (позивач - Центр зайнятості, відповідач - Відділ освіти як орган місцевого самоврядування, який не є одержувачем безпідставно набутих фізичною особою коштів у спірній сумі) виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки не відбулося ніякого приросту майна у Відділу (відповідача) як важливої ознаки кондикційних відносин (див. пункт 48 цієї постанови), навпаки, на виконання судового рішення відповідач виплатив на користь ОСОБА_1 суму середньомісячного заробітку, яка є навіть більшою за суму втрачених позивачем коштів (допомоги по безробіттю), виплачених цій же фізичній особі. При цьому заявлення в межах цієї справи вимоги до ОСОБА_1 на підставі статті 1212 ЦК України є недопустимим, позаяк усупереч положенням статті 21 ГПК України передбачатиме необхідність розгляду господарським судом спору, що належить до цивільної юрисдикції.

ВИСНОВКИ: спірні правовідносини, які виникли в зв`язку з поверненням центру зайнятості суми виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю після визнання в судовому порядку незаконним і скасування наказу органу місцевого самоврядування про звільнення зазначеної особи з роботи, не можуть регулюватися як положеннями статті 1212 ЦК України, так і положеннями статті 1166 ЦК України та статей 34, 35 Закону України № 1533-III, оскільки наразі зазначені правовідносини є предметом регулювання спеціальної норми статті 1174 ЦК України, застосування якої, на відміну від статті 1212 ЦК України, дозволяє забезпечити повний та ефективний захист прав держави в особі центру зайнятості на повернення бюджетних коштів шляхом задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої Центру зайнятості внаслідок видачі незаконного наказу Відділом освіти як органом місцевого самоврядування, і з урахуванням принципів верховенства права та процесуальної економії такий захист відбувається в межах цієї господарської справи без додаткових звернень до суду з новим позовом. При цьому виключається регулювання спірних правовідносин і нормами статей 34, 35 Закону України № 1533-III, обов'язковою передумовою застосування вказаних правових норм визначено поновлення особи, яка отримувала допомогу по безробіттю, на роботі за рішенням суду, тоді як за обставинами цієї справи відповідне судове рішення не ухвалювалося.

Як наслідок, заявлена на підставі статті 1212 ЦК України позовна вимога центру зайнятості про стягнення отриманої фізичною особою допомоги по безробіттю, яка (допомога) є соціальною виплатою, не є ефективним способом захисту прав держави на повернення коштів Фонду, який (спосіб) призведе до поновлення порушених майнових прав позивача, зважаючи на усталену судову практику щодо застосування положень статті 1215 цього Кодексу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус безробітного, підстави відшкодування шкоди, правила деліктної відповідальності